Глава 4

Каміла

Коли пари закінчилися, я пішла на подвір'я університету. Я вирішила не дзвонити Мартіну, адже забула телефон у машині хлопця, коли той мене підвозив. Очима починаю шукати машину Мартіна та не можу її знайти. Мазди, тойоти, лексуси, мерседеси, одним словом - все окрім того, що мені потрібно. Ну що ж, доведеться самій добиратися, але є одна малесенька проблемка: Я НЕ ПАМ'ЯТАЮ АДРЕСУ! Просто прекрасно! Так, думай, думай... Десь через хвилин п'ять я почула знайомі голоси, я повернулася і побачила Кейт та Карен. 

- Привіт, - з усмішкою протягнула я, адже зрозуміла, що можу залишитися в гуртожитку.

- А де твій принц? - запиталася Кейт.

- Вдома. До нього сьогодні повинна приїхати його мама. А я не планую з нею знайомитися, а то ще все неправильно сприйме, - промовила я. Вибачте, дівчата, та розповідати все я не маю бажання.

- Ну-ну. Повір, ще познайомить, - прощебетала Карен. - То ти сьогодні залишаєшся у нас? Не будеш же уночі до нього їхати.

- Так, ти мої думки читаєш.

- Ну, за стільки років нашої дружби ми вже навчилися, - промовила Кейт. Тут я з нею згодна.

- Якось перевіримо, - хмикнула я.

Поговоривши з дівчатами, я пішла в душ. Мені дуже пощастило, адже у мене з Карен практично однаковий розмір одягу. Вдягнувши милу піжамку, я пішла спати. Не маю бажання сьогодні робити домашнє. Так, я не люблю вчитися, проте у мене велика сила волі, тому коли треба я за вечір можу вивчити все, що інші не вивчать навіть за тиждень. 

Прокинулась я через настирливе стукання у двері. Відкриваю очі - надворі ніч. Напевно, знов першокурсникам не спиться. Глянула на годинник - тільки перша ночі. Глянула на подругу, вона тільки тихенько посопує. Їй класно, її ніхто не розбудить, вона прокинеться, коли захоче, а засне за секунду. Я повна її протилежність: прокидаюся від маленького шуму, а засинаю годинами. Вдягнувши тапочки, я підійшла до дверей і відкрила. Я тільки здивовано підняла брови.

- Я розумію, що тобі не спиться, але не забувай, що є ті, яким завтра, точніше сьогодні рано вставати, - промовила я до Мартіна.

- Я не звик думати про інших, - знизав плечима хлопець.

- Це я вже зрозуміла. Ходімо на кухню, мені холодно. - Хлопець зайшов і почав роззуватися. А я вирішила взяти якусь олімпійку. Краєм ока я побачила себе у дзеркалі. Вигляд у мене ще той... Я швиденько вдягнула курточку і розчесалася. Вже прямуючи на кухню, вхопила якусь резинку для волосся і почала зав'язувати гульку.

- Чому ти мені не подзвонила? - запитав хлопець, коли я наливала воду.

- Я не зобов'язана, - фиркнула я. Не буду ж я розказувати, що забула в його машині телефон і ще й не запам'ятала його адресу.

- То чому ти не подзвонила? І не розказуй, що не хотіла. Я й так бачив, що ти шукала мене і мою машину, - я засоромлена нахилила голову. Боже, як же соромно.

- Ну ти й... - я швидко прикусила язик, щоб нічого такого йому не сказати.

- То хто я? - Мартіна почала забавляти така ситуація, адже він розумів, що зараз в нього більше шансів виграти у цій розмові.

- Забудь, - прошепотіла я. Зараз у мене було враження, що я звітуюсь перед мамою.

- Домовляй, - стишив голос й Мартін. 

- Це неважливо, - промовила я. - У нашій розмові немає змісту.

- Окей. То їдемо до мене разом чи я сам? - ми заусміхалися.

- Чекай, я зараз зберуся, - швиденько встаю з крісла і йду в кімнату. - Сиди тут!

Адже коли я виходила з кухні почула, як хлопець встає, а я зараз буду перевдягатися. Переодягнувшись, я нормально зав'язала хвостик і вирішила не фарбуватись, адже, як тільки приїдем, я одразу піду спати.

- Карен, - почала будити подругу, тому що потрібно їй ще якось сказати, що я йду. Але дівчина далі спала. - Карен, я йду, - уже голосніше сказала я.

- Та йди куди хочеш, не бачиш, що я сплю?! - Пробурмотіла подруга і продовжила дивитися свої сни. Окееей.

- То що, йдемо? - звернулася я до хлопця.

Уже в машині я знайшла свій телефон. Поки ми їхали я всигла заснути. Тільки прокинулась, коли грюкнули двері машини, а Мартін ніс мене до квартири. Усміхнувшись, я знов поринула у свої прекрасні сни...

Сьогодні нарешті неділя. Вчора я встигла купити подарунок батькам, адже в них річниця весілля наступних вихідних. Також вчора з Мартіном майже не перетиналася. Бо зранку відразу поїхала по магазинах, поки Мартін спав, потім я приїхала десь в обід, то його вже не було, а потім я до вечора була у своїй новій кімнаті. Сьогодні хлопець також кудись поїхав, а я почала прибирати у своїй кімнаті. Увечері до нас ще припхався Дерек і Адріан. А оскільки у цій "прекрасній" компанії перебувати я не хотіла, тому зачинилася у своїй кімнаті. 

- Скуууучноооо, - тихо протягнула я, щоб ніхто не чув. І у мене моментально з'явилася прекрасна ідея. Ну що, хотів, Мартіне, зі мною жити, то поживемо!

Наступного дня я прокинулася рано і пішла будити Мартіна, який мирно спав. Аякже, вчора сидів з хлопцями до третьої ночі. 

- Мартіне, вставай, - голосно промовила я, від чого хлопець скривився. Окееей. Лити на нього воду, як багато хто робить, я не хотіла, тому йдемо на радикальні дії. Ну що ж...

- Мартіне, вставай там твоя мама приїхала.

Від несподіванки хлопець аж підскочив.

- Як приїхала? - здивовано запитав хлопець. А я ледве стримувала сміх, бо зараз тільки шоста година. - Що, у шостій годині ранку? Я колись казав, що приб'ю тебе, Каміло? - Я кивнула. - Звичайно, але я не думав, що це доведеться робити так швидко!

Я відразу зрозуміла, що мені треба бігти. І як тільки я рвонула з місця, хлопець зразу побіг за мною. Я розуміла, що він мене зараз наздожене, і не помилилася. Через декілька секунд мене вхопили за руку, а я від несподіванки зашпорталася, ще й впала б якби хлопець не поставив іншу руку мені на талію. Так вийшло, що я "попала" у обійми хлопця. У них так добре... 

- Завдяки тобі у мене чудовий настрій, - констатуючи факт промовив хлопець. Тим часом я вискочила з його обійм і попрямувала у кімнату, проігнорувавши слова Мартіна.