Розділ 5.

Кабінет короля Ваалзерона був залитий червонуватим світлом призахідного сонця, що пробивалося крізь вузькі стрільчасті вікна. Повітря тут було густим від магії та запаху старого пергаменту.

​Вальтазар стояв перед батьком, намагаючись зберігати незворушність. Поруч, спираючись на костур з черепом невідомої істоти, стояв верховний жрець Малфас. Його очі-щілинки були напівзакриті, а на губах грала ледь помітна, масляниста посмішка.

​— Бал на честь повноліття мого молодшого сина, Мортімера, має бути бездоганним, — Ваалзерон постукав пальцями по масивному столу. — Це не просто свято, це великий день для нашого роду. Вальтазаре, ти приведеш свою пару. Я дав тобі шанс, але пам'ятай: якщо твоя пара зганьбить нас перед гостями, це кине тінь на всю родину в такий важливий для твого брата момент.

​— Вона впорається, батьку, — коротко відповів Вальтазар, хоча всередині в нього все похололо при згадці про Віку та її шорти з фламінго.

​— О, великий королю, — сказав Малфас, і його голос прозвучав як шурхіт сухого листя. — Бал на честь принца Мортімера стане знаменним не лише через його дорослішання. Сьогодні вночі Безодня розмовляла зі мною.

​Ваалзерон підняв брову. Вальтазар напружився — видіння Малфаса ніколи не віщували нічого доброго для нього.

​— У мене було видіння, — жрець зробив паузу, насолоджуючись увагою. — Світло істинності скоро осяє і молодшого принца. Прямо під час святкування його повноліття. Видіння вказало, що його справжня пара вже перебуває під цим дахом. Вона чиста, віддана нашим традиціям і належить до нашого світу. Це буде знамення, яке підтвердить силу вашої династії!

​Король випрямився. Поява істинної пари у молодшого сина в день його повноліття — це неймовірний політичний успіх і благословення вищих сил.

​— Хто вона? — прямо запитав Ваалзерон.

​— Зірки ще туманні, мій господарю, — злукавив Малфас, хоча в його думках вже стояв образ його власної доньки, Селени. — Але серце Мортімера вже відчуває поклик. Це буде ідеальний союз, який зміцнить трон сильніше, ніж будь-які випадкові... телепортації.

​Вальтазар відчув, як у грудях закипає гнів. Жрець не просто натякав — він відкрито бив по легітимності Віки.

​​​— ...Магія вибере йому пару на очах у всіх гостей? Це буде справжній тріумф, — повільно промовив Ваалзерон, і в його голосі вперше почулося справжнє батьківське захоплення. — Малфасе, готуй усе для ритуалу підтвердження. Якщо Мортімер справді знайде істинну в день свого повноліття, це стане легендою нашого роду.

​Вальтазар стояв нерухомо, відчуваючи, як усередині все кам’яніє. Він сподівався, що батько дасть йому час розібратися з Вікою, але тепер... Тепер він виглядав як повний невдаха. У молодшого брата — велике свято, визнання і, швидше за все, бездоганна демонічна наречена, яку благословила сама Безодня. А у нього, старшого спадкоємця — «помилка виклику», яка називає його Валіком і вимагає кави.

​— Ти можеш іти, Вальтазаре, — кинув король, уже не дивлячись на старшого сина. Він почав обговорювати зі жрецем деталі святкування.

​Принц вийшов із кабінету, важко ступаючи по мармурових плитах. Він не підозрював жреця у брехні — у цьому світі слово Верховного Жреця було законом, а видіння вважалися істиною. Вальтазар просто відчував себе розчавленим. Все, у що він вірив, — правила, ритуали, право старшинства —руйнувалося.

​Він йшов коридором до покоїв Віки, і кожна зустрічна тінь слуги здавалася йому насмішкою. «Бідний Вальтазар, — ніби шепотіли стіни, — його брат отримує все, а він — лише проблеми».

​Він не знав, як про це сказати Віці. І, чесно кажучи, він навіть не знав, чи зрозуміє ця дівчина, наскільки все серйозно. Для неї це все було грою, а для нього — крахом усього життя.