Безглуздий спогад

Безглуздий спогад

          Вона не була готова до такого повороту подій. Несподівано для неї, Віктор освідчився Оксані. Своєю пропозицією він поставив її перед вибором, загнав у кут, змусивши вирішувати свою подальшу долю. Та й не тільки свою. Долю хлопця також.

          До цього, в неї навіть не було жодної думки про шлюб чи сімейне життя. Їй подобалося те, що було зараз між ними, насолоджувалася приємними моментами та солодкими митями в обіймах коханого. Про їхнє майбутнє дівчина не задумувалася. Вона жила тут і зараз, радіючи кожному дню з Віктором.

          Та чи хотіла вона одруження? Ось так швидко? Вони ж разом всього декілька місяців. Чи не занадто рано все це?

          Дівчина не мала відповіді на ці питання. Їй потрібно розібратися в собі, зрозуміти свої бажання. В душі вирувала нескінченна буря, голова закипала від вихору думок.

          Одразу дати відповідь Віктору Оксана не змогла. Їй потрібен був час. Час, щоб розкласти по поличках свої думки, сумніви, бажання. Їй потрібно побути певний час окремо від Віктора. Сповістивши йому про своє рішення, вона повернулася до гуртожитку. Тут, подалі від закоханих очей і солодких губ Віктора, дівчина зуміє зробити свій вибір.

          Вже минув тиждень, як Оксана жила в гуртожитку. А вона ще й досі не визначилася. Це гнітило її, адже вона хотіла бути поруч з Віктором. Але на одруження ніяк не могла зважитися. Згадуючи їх палку й пристрасну останню ніч в його квартирі, вона картала себе за нерішучість.

          «Ні, я не можу йому відмовити. Віктор засмутиться. А якщо я погоджуся лише, щоб вгодити йому, чи буду я щаслива поруч з ним і чи не буду я почувати себе, наче птах в замкненій клітці? В разі моєї відмови, чи схоче Віктор чекати допоки я згоджусь на одруження? Господи, як мені вчинити?!»

          - Ксю, ти з нами? – Голос сусідки по кімнаті відволік її від шквалу думок. – Хлопці з сусіднього блоку влаштовують вечірку, йдеш?

          - Навіть і не знаю… - Оксана подивилася на дівчину сумним поглядом.

          - Там буде Андрій, - сказала Оля і грайливо посміхнулася. – Ти ж знаєш, як він по тобі сохне. А ти його все ігноруєш. Ходімо, повеселимося трішки. – Подруга підійшла до Оксани і взявши її за руку, потягла в коридор.

          - Гаразд, - мовила Оксана, посміхаючись. – Пішли, мені дійсно потрібно розслабити мозок.

          Вечірка була гучною й гамірною. Було багато випивки і мало закуски – все, як в студентів. Оксана не рахувала кількості випитого, цього вечора вона вирішила не тримати себе під контролем. Андрій загравав до неї, а вона у відповідь фліртувала з ним. Її не турбували протиріччя, їй не потрібно було робити складний вибір, їй було весело: тут і зараз.

         Вона сама не зрозуміла, коли дозволила Андрію перейти межу. Ось вони пристрасно цілуються в темному закутку коридору, а підігрітий алкоголем мозок не здатен вірно оцінювати ситуацію і зовсім не протестує тому, що відбувається. Ось вони тишком прошмигнули до її кімнати і поспіхом роздягаються, охоплені жагою майбутньої близькості. Бажання забороненого підігріває кров в жилах, і абсолютно не контролюючи себе, Оксана віддалася Андрію.

          Гримучий коктейль з алкоголю і сексу випотрошив з її голови всі думки, привласнив собі її здатність опиратися. Піддавшись миттєвій слабкості, вона стрибнула в глибокий рів сорому, який накрив її з головою, як тільки з організму вивітрилися останні краплі алкоголю.