Глава 5 Поліна

Ранок розбудив мене надиво солодким ароматом чаю та шкварчанням яєчні з кухні. Шлунок зводило від голоду, а голова боліла. Ніколи не думала що можливо накидатися з одної пляшки шампанського. Я повільно сіла на диван скинувши з себе ковдру. Дивно, адже я пам'ятаю як впала просто на краю дивану навіть не переодягнувшись, а прокинулась вже с подушкою та ковдрою. Добре що хоч спідню білизну залишив. І хоч він робот, всеодно було ніяково, адже він схожий на з біса гарячого хлопця.
- Доброго ранку, Поліно - вирвав мене з думок голос Торіса. Він поставив біля мене тацю з омлетом прикрашеним шпинатом з помідорами, та чорний чай. Його тіло було вбране у темно-синю кофту та джинси. Вони сиділи ідеально, точно як у людини.  - бажаю вам смачного - він посміхнувся. Його посмішка була такою красивою та ніжною як для робота, своєю чарівністю лоскотала душу. О Боже, такі дивні відчуття... незрозумілі...
- Дякую, Торісе, - посміхнулась я - прошу, звертайся до мене на ти, а то відчуваю себе якоюсь бабусею. А я ж не бабуся? - мій погляд слизнув зі сніданку до його очей. До його синіх, таких бездоганних, таких бездонних...
- Добре, Поліно - знову витяг мене з думок Торіс - Чи не бажаєш ти сьогодні зайнятися спортом вдома? На дворі занадто холодно, а вдома тепло та комфортно.
- Це чудова ідея - відповіла я з повним ротом - до речі, як на робота, ти прекрасно готуєш,і ще, де ти дістав чоловічий одяг?
— Новітні моделі поставляються з базовим комплектом одягу, — відповів він спокійно. — Вбудовані відсіки для різних умов дозволяють користувачу не турбуватися про гардероб робота.
- Вау - відповіла я найкраще що змогла - тобі дуже пасує - я потягнулась за чашкою чаю. Торіс стояв непорушно. Потягуючи ароматну суміш трав я не могла не роздивлятись його. Його роботичнтй прес, його накачані груди, широкі плечі.... Мій погляд перетнувся з його і мої щоки залились рум'янцем. - Дякую за сніданок - сказала я не відриваючи погляду. Щось так і не дало мені змоги відвести його.