Глава 3 Поліна

Його голос був схожим на людський але все ж таки відлуння машини було чутно. Я ретельно дослідила його тіло. Навіть там він був схожий....ні, він був чоловіком. І це ж треба, щоб жіночі моделі закінчилися саме на мені?
- Я зватиму тебе Торісом, це більш приємно ніж R-21, правда ж? - Його очі пильно слідкували за моїми рухами та жестами. Його кутки губ трішки смикнулись до гори. Не дивно, новітні моделі все більше й більше схожі на людей. Ще років з десять і їх взагалі неможливо буде відрізнити - я хочу кардинально змінити своє життя, і як банально б це не звучало, саме новий рік став приводом.... ну, не враховуючи чергового, катастрофічного побачення - Я підійшла до великого вікна та зробила черговий ковток.
- Добре, Поліно. Мені було б легше організувати ваше життя, якби ви дали мені більше деталей та планів на ваше майбутнє 
Він не відривав від мене погляду. Я підійшла до нього ближче, майже не залишаючи простору між нами і подивилась прямо в його очі.  Такі прекрасні, чіткі та сині. І все таки я помилялась, напевно не десять, а п'ять років і точно ніхто не відрізнятиме нас від роботів 
- Що ж - відступила я крок назад - в мої плани входить схуднути, навчитися красиво одягатися і нарешті знайти собі люблячого чоловіка. Всього три пункти до мого щасливого життя - з посмішкою я допила шампанське і впала на диван. Заснула. І хоч вже мені 30 років, життя так і не навчило, щоб швидко не захмеліти треба хоч щось було з'їсти.