Глава 1

- Якщо ще хоч хтось, щось скаже мені  про відносини та кохання - я його покусаю. - саме з такими думками Поліна поверталась додому з чергового, невдалого побачення. Сніг рипів під чоботами, а її думки не давали їй спокою. Черговий залицяльник, побачивши її пухку фігуру, втік з кафе під прикриттям ''я відійду, мені треба подзвонити''. Вона прочекала його хвилин сорок, після чого вкотре розчарувавшись, вдягла пальто, оплатила каву за двох та пішла додому. Вже не вперше кавалери їй, різною ступіню, натякали, що не погано було б скинути вагу. Хто жартував коли вона замовляла чізкейк до кави, хто навмисне брав ініціативу і замовляючи собі стейк, для неї замовляли воду і салат, а хто як останній, просто тікали. Сніжинки щедро посипали вулиці, нагадуючи, що сьогодні 31 грудня, а вже завтра настане новий, 3000й рік. Занурившись у свої думки вона не помітила як трохи замороженого асфальту виглядало з під снігу, тому за секунду вона вже милувалась зорями.
- ах, боляче - пробурмотіла вона підводячись. Обтрусивши з себе сніг та поправивши шапку, Поліна звернула увагу на вивіску "Робот-помічник для вас та вашого дому". 
- Чорт забирай, - промайнуло в голові - скільки вже це можна терпіти? Куплю собі тренера та нарешті буду щаслива! Хіба не можу я порадувати себе хоч раз у житті?

***
Подякувавши іншим роботам-збірщикам за допомогу, Поліна розрахувалась та зачинила за ними двері квартири. Її особиста машина гармонійно вписувалася в однокімнатну квартиру-студію, хоча його було важко назвати машино. Його обличчя та тіло точнісінько як у людини, і шкіра на дотик майже не відрізнялась. Єдине що таки видавало його - це дроти які підсвічувались з під шкіри.
- Ну що ж, Поля, з новим роком тебе - вона відкоркувала пляшку шампанського - вже 12 година, і моє бажання змінити своє життя і нарешті знайти своє кохання - вона зробила ковток прямо з пляшки та натиснула кнопку ''ON" на своєму новому співмешканці.