6. Епілог. Навчальний курс: Дизайн зі смаком грибів

Минуло три місяці. Весна на Позняках ще тільки «прогрівала сервери», а у квартирі №42 вже відбулася повна міграція даних. Лук’ян офіційно скасував свою підписку на орендоване житло через стіну і перевіз свій робочий стіл, два монітори та стратегічний запас кави до Марини.

Насправді це був план Пікселя. Білий кіт з різними очима швидко прорахував, що два холодильники — це, звісно, добре, але один, у якому завжди є і домашнє сало, і преміальні паштети, — набагато ефективніше. Саме Піксель став гарантом угоди: Марина бере Лук’яна «у прийми», а Лук’ян зобов’язується навчити її вебдизайну, щоб вона більше не почувалася іноземкою у власному домі.

Сьогодні на порядку денному був урок «Архітектура та смак».

— Так, ученице, зосередься, — Лук’ян помішував у каструлі крем-суп, а Марина сиділа на стільниці, підібгавши ноги. — Уяви, що ми верстаємо лендінг.

— Лук’яне, давай людською мовою, — засміялася вона, кидаючи сухарик Пікселю, який сидів поруч з виглядом суворого екзаменатора.

— Добре, дивись. Ось наш суп — це і є наш лендінг, тобто односторінковий сайт, де все має бути ідеально з першого погляду, щоб «клієнт» захотів добавки. Зараз я поясню тобі все на прикладах, щоб ти більше не казала, що я розмовляю як ельфійський хакер.

Словник Лук’яна для «нетехнічних» красунь:

1. Фронтенд (Frontend) — це те, що ми бачимо на столі. Красива тарілка, дрібка кропу зверху, золотистий колір супу. Це те, з чим ти взаємодієш. Якщо тарілка брудна — фронтенд жахливий, і юзер (тобто ти) не захоче це їсти.
2. Бекенд (Backend) — це все, що відбувається на кухні. Робота плити, рецепт у моїй голові, те, як варилися гриби. Ти цього не бачиш, але без цього фронтенд — просто пуста тарілка.
3. UX (User Experience) — це те, наскільки тобі зручно цей суп їсти. Якщо я подам його у плоскій тарілці з виделкою — це поганий UX. Якщо в глибокій мисці з великою зручною ложкою — це ідеальний досвід користувача.
4. Баг (Bug) — це коли я пересолив суп. Це помилка в коді, яку треба терміново «фіксити» (виправляти), наприклад, додавши трохи вершків або картоплину.
5. Помилка 404 (Not Found) — це коли ти відкриваєш холодильник, сподіваючись знайти там той самий банош, а його вже з’їв Піксель. Ресурс не знайдено, Марино. Його більше не існує за цією адресою.
6. Помилка 500 (Internal Server Error) — це коли в нас вибило пробки, плита згасла, а суп скис. Внутрішня катастрофа системи.
7. Рефакторинг (Refactoring) — це коли ми беремо вчорашню кашу і перетворюємо її на сьогоднішні вишукані котлети. Ми не міняємо суть (це все ще їжа), але робимо «код» кращим і привабливішим.
8. Валідація (Validation) — це коли Піксель пробує шматочок м’яса. Якщо він з’їв і замурчав — дані валідні, можна подавати на стіл. Якщо відвернувся — код не пройшов перевірку.
9. Скрипт (Script) — це твій список покупок. Послідовність дій: піти в магазин -> купити хліб -> повернутися. Якщо в скрипті помилка, ти повернешся з кормом для кота, але без хліба.
10. Підписка (Subscription) — це коли я раніше платив орендодавцю за право спати на його дивані. А тепер моя підписка — це безлімітне кохання та обов’язок мити посуд після нашої кулінарної магії.

Марина слухала, затамувавши подих, а потім обняла Лук’яна за шию. — Знаєш, мені здається, що наш «збіг обставин» у новорічну ніч — це був найкращий Редирект (автоматичне перенаправлення) у моєму житті. Мене вело до ресторану, а система перекинула за правильною адресою — до тебе.

— Точно, — Лук’ян поцілував її в ніс. — І жодного Кешу (застарілих спогадів про колишніх) ми з собою не взяли. Тільки чиста база даних.

Піксель голосно муркнув, підтверджуючи, що аудит завершено. Проєкт «Щасливе життя» отримав найвищий пріоритет і був успішно запущений у «продакшн».