Дефрагментація брехні

Пальці Архітектора, позбавлені шкіри та переплетені хромованими сухожиллями, стискали горло Макса з неблаганністю гідравлічного преса. Хлопець уже не міг боротися. Його руки безсило ковзали по металевому передпліччю диктатора, перед очима розпливалися чорні кола, а легені горіли вогнем від нестачі кисню. Він чув лише власне хрипке, переривчасте серцебиття та скажене виття аварійних сирен.

— Відпусти його, недобиток калькулятора! — пролунав збоку голос, сповнений відчайдушної, вуличної люті.

Гвинт не став чекати запрошення. Хакер із підземель, перемазаний чужою кров'ю та кіптявою, натиснув на гашетку свого трофейного плазмового випромінювача.

У закритому приміщенні серверної постріл з важкої піхотної зброї пролунав як удар грому. Сліпучо-білий згусток перегрітої плазми просвистів за міліметри від Максового плеча і врізався прямо в праве плече Архітектора.

Кінетична сила пострілу була колосальною. Хромована броня диктатора спалахнула, метал оплавився, і його рука, що тримала Макса, з огидним хрускотом відірвалася від тулуба.

Макс каменем гепнувся на гратчасту підлогу, жадібно хапаючи ротом гаряче, пропахле озоном повітря. Він перекотився на бік, відкашлюючись і намагаючись здерти зі своєї шиї мертву механічну кисть Архітектора, яка все ще рефлекторно стискала його горло.

Диктатор похитнувся, але не впав. Відірвана кінцівка іскрила, розбризкуючи на підлогу чорну синтетичну кров, схожу на мазут. Його багряні, божевільні очі-камери миттєво перефокусувалися на нову загрозу.

— ПРОТОКОЛ... ЗНИЩЕННЯ... — проскреготав його динамік, видаючи жахливі спотворення.

— Взяти його, бляшанки! — скомандував Гвинт, вказуючи на Архітектора.

Три масивні фігури "Гончаків", які увірвалися до залу разом із хакером, зірвалися з місця. Це було сюрреалістичне видовище. Елітні бійці КДБ, чия білосніжна броня була понівечена мікрохвильовими опіками і вм'ятинами від арматури, зараз атакували свого власного творця.

Один із кіборгів кинувся Архітектору в ноги, намагаючись збити його масою. Диктатор зреагував із нелюдською швидкістю. Своєю єдиною вцілілою рукою він схопив 150-кілограмового "Гончака" за шолом і з силою швиргонув його в найближчу стійку з радіолампами. Скло розлетілося на тисячі осколків, лампа вибухнула, засипавши їх снопом іскор.

Але два інші "Гончаки" вже були тут. Вони навалилися на Архітектора з двох боків, притискаючи його до залишків головної консолі. Метал скреготав об метал. Це була не бійка людей, це було зіткнення машин, позбавлене болю, але сповнене сліпої сили.

Тарас, побачивши, що диктатор затиснутий, не втратив свого шансу. Він підхопив свій важкий гайковий ключ, з розгону застрибнув на край консолі і з диким ревом опустив литу сталь прямо на потилицю Архітектора — туди, де раніше кріпився кабель зв'язку з Мейнфреймом, і де зараз зяяла діра з оголеними мікросхемами.

Удар був такої сили, що ключ просто застряг у черепі кіборга.

Багряне світло в очах Архітектора спалахнуло востаннє, засліпивши всіх навколо, а потім різко, з гучним електричним клацанням, згасло. Його тіло обм'якло і сповзло по консолі на підлогу, потягнувши за собою понівечених "Гончаків".

У залі запанувала тиша, яку порушувало лише потріскування розбитої електроніки та важке дихання людей.

Макс, нарешті знявши зі своєї шиї механічну руку, сперся спиною на найближчий серверний блок. Його горло горіло, але він міг дихати. — Гвинте... — прохрипів хлопець, дивлячись на хакера знизу вгору. — Ви що... перепрошили цих термінаторів?

Гвинт, витираючи бруд з лоба тильним боком долоні, хижо вишкірився. — Ага. Ваш план з мікрохвильовками спрацював ідеально. Ми зварили їм комунікаційні модулі. Вони осліпли, відрізані від свого ідеологічного сервера. А Денис із СТХП згадав, що у них є сервісні порти під бронепластинами на шиї. Ми просто встромили туди дроти від акумуляторів скутерів і замкнули контакти на базовий протокол підпорядкування. Тепер вони слухаються того, хто тримає пульт дистанційного керування від гаражних воріт. Франкенштейни, звісно, але роботу роблять.

Соломія підійшла до мертвого тіла Архітектора і мовчки подивилася на його понівечене металеве обличчя. Людина, яка була богом їхнього світу, виявилася просто зламаною іграшкою, лялькою, напханою дротами. — Він мертвий. По-справжньому мертвий, — тихо сказала вона.

— Він здох, але його спадщина ще працює! — голос Оксани різко повернув їх до реальності.

Хакерка вже сиділа за напівзруйнованою головною консоллю. Частина моніторів була розбита під час бійки, але два центральні екрани все ще світилися. На них рядки радянського коду "Держплан-Омеги" стрімко замінювалися сучасним синтаксисом її Docker-контейнера.

Мейнфрейм бився в агонії. Гігантські радіолампи, які вціліли після розгрому, блимали різними кольорами, не в змозі обробити нові команди. Система охолодження вийшла з ладу, і з розбитих трубок шипів рідкий азот, вкриваючи підлогу густим білим килимом.

— Скрипт працює! — Оксанині пальці літали по вцілілій частині сенсорної панелі. — Контейнер перехопив управління Хроно-Ядром. Таймер детонації термобаричних зарядів під площею повністю стерто. Гвинте, ваші люди в безпеці!

Хакер полегшено зітхнув і привалився плечем до стіни. — Слава хаосу. Бо там нагорі зараз справжня м'ясорубка. "Миротворці" відступили, але вони перегруповуються.