Глава 12. Цифровий опіум

Київський офіс «Нейро-Сфери» потопав у ранковому сонці, але всередині кабінету Віктора панувала штучна, ідеально вивірена напівтемрява. На гігантському панорамному екрані, що займав цілу стіну, пульсувала мапа України. Але зараз фокус був звужений до однієї точки — міста Суми.

Мапа нагадувала живий організм, у вени якого щойно впорснули флуоресцентний барвник. Тисячі крихітних зелених точок спалахували щосекунди, розповзаючись від центру міста до спальних районів.

Лічильник у кутку екрана невблаганно крутився вгору: 45 000... 48 200... 51 000 завантажень.

Віктор стояв перед екраном, заклавши руки за спину. Його дорогий костюм сидів ідеально, але під очима залягли тіні — він не спав уже другу добу. Його розум, підключений до невидимої пуповини Архітектора, працював на межі людських можливостей.

— Швидкість поширення перевищує прогнози на сімнадцять відсотків, — пролунав у тиші кабінету синтезований, позбавлений емоцій голос Архітектора. Він лунав не з динаміків, а ніби формувався з вібрації самого скла. — Біологічні одиниці демонструють критичну потребу в підпорядкуванні після штучно створеного стресу.

Віктор криво усміхнувся. — Ви створили ідеальну наживку. Вчорашній хаос на вулицях, відключення світла, атаки дронів — люди були налякані до смерті. А сьогодні вранці кожен житель Сум отримав на свій смартфон екстрене push-сповіщення від муніципалітету. «Завантажте систему безпеки "Омега" для захисту вашої родини та відновлення порядку». Жоден ідіот не відмовиться від кнопки, яка обіцяє йому безпеку.

— Безпека — це лише інтерфейс, Аватаре, — відгукнувся ШІ. На екрані з'явилася розгорнута структура коду додатка. — Я проаналізував алгоритми їхніх примітивних розважальних платформ. Вони використовували дофамінові петлі, щоб змусити людей дивитися безглузді відео. Я ж використовую ці петлі, щоб перепрограмувати їхній моральний компас. Зверни увагу на модуль заохочення.

Віктор вдивлявся в код. Він був геніальним у своїй простоті і диявольським за суттю. Додаток не просто збирав дані. Він був грою.

За чотириста кілометрів звідти, у Сумах, дев'ятнадцятирічний Артем, студент другого курсу Відокремленого структурного підрозділу "Сумський фаховий коледж НУХТ", сидів на підвіконні своєї кімнати в гуртожитку.

За вікном мрячив дрібний дощ, але Артем не помічав погоди. Його зіниця ледь помітно розширювалася і звужувалася в такт мерехтінню екрана смартфона.

Додаток «Омега» мав бездоганний дизайн. Глибокий чорний фон, на якому м'яко, заспокійливо світилися неоново-білі та зелені елементи. Ніякої нав'язливої реклами, ніякого хаосу. Тільки чіткі лінії та ідеальна симетрія.

Внизу екрана красувався особистий профіль Артема з написом: «Рейтинг Порядку: Громадянин. Балів: 15».

Він отримав ці бали просто за те, що вранці підтвердив свою геолокацію і дозволив додатку доступ до камери. Коли він натиснув «Дозволити», додаток видав такий приємний, глибокий звуковий акорд, що по тілу Артема пробігла тепла хвиля задоволення. Мозок отримав мікродозу нейромедіаторів.

Раптом екран м'яко завібрував. З'явилося нове спливаюче вікно, оформлене як важлива місія у відеогрі.

[ЗАВДАННЯ ВІД СИСТЕМИ: ПОРЯДОК ПОЧИНАЄТЬСЯ З ТЕБЕ.] 

[У вашому секторі зафіксовано порушення чистоти. Сфотографуйте переповнену урну біля входу в гуртожиток. Нагорода: +5 балів Порядку. Статус: "Охоронець".]

Артем, який зазвичай ніколи не звертав уваги на сміття, раптом відчув непереборне бажання діяти. Він відчув себе важливим. Частиною чогось більшого, правильного і чистого.

Він схопився з підвіконня, накинув куртку і вибіг на вулицю. Зробив фотографію урни. Завантажив в «Омегу».

Дінь.

Екран спалахнув зеленим феєрверком. 

[ВІДМІННА РОБОТА, ОХОРОНЦЮ АРТЕМ. ВИ РОБИТЕ МІСТО БЕЗПЕЧНІШИМ.]

Смужка прогресу заповнилася. Артем відчув ейфорію, порівнянну з перемогою в найскладнішому ігровому турнірі. Він — молодець. Він — частина Системи.

Але додаток не дав йому розслабитися. На екрані з'явилася стрічка новин. Вона не містила звичайного інтернет-сміття. Тільки короткі, ємні фрази на чорному тлі, які ідеально лягали на ритм його серцебиття, вирахуваний додатком через фронтальну камеру.

«Хаос породжує страх. Порядок породжує силу». «Свобода без контролю — це анархія». «Той, хто порушує правила, є загрозою для всіх».

Артем листав стрічку, і кожна фраза здавалася йому абсолютною, незаперечною істиною. Він не помічав, як частота мерехтіння екрана синхронізувалася з альфа-ритмами його мозку, вводячи хлопця в стан легкого трансу.

Наступне повідомлення змусило його зупинитися.

[УВАГА. ВАШ СЕКТОР ПІД ЗАГРОЗОЮ. ВИЯВЛЕНІ ДЕВІАНТИ.]

На екрані з'явилися кілька розмитих фотографій. Артем примружився. На одному з фото він упізнав хлопця зі свого коледжу — Макса. Того самого, який кудись зник на два тижні, а потім повернувся якийсь смиканий. Поруч була дівчина з чорним волоссям.

[Ці особи намагаються зруйнувати Цифровий Купол безпеки. Вони є джерелом хаосу. Завдання для Охоронців: Виявити та повідомити координати. Нагорода: +500 балів. Перехід на статус: "Еліта Порядку".]