Вікторія

Йду на роботу, а ноги ватні. Ніби й хочу з ним зустрітися, але й не хочу, скоріше боюся. Піднімаюся на свій поверх і відразу відчуваю якусь тривогу, назустріч мені йде Діанка і відразу заводить мене в пусту палату

-   Тебе Макаренко з самого ранку шукає, злий як чорт

-   Що сталося?

-  Пам’ятаєш важкого пацієнта якого він мав завтра оперувати?

-   Звісно, низький гемоглобін і Артем Володимирович відкладав операцію, боявся не зупинити кровотечу на операційному столі

-   Сьогодні вночі він помер

-     Це наставник Артема Володимировича, він присягся його врятувати, я особисто чула їх розмову

-    З самого ранку двері з петлі вискакують, я ще таким злим його не бачила

-    Він мене вб’є

-    Ти ж невинна

Віка дивиться на подругу і слова вимовити не може

-  Чи винна, Вікторія, що ти зробила? – з жахом дивиться на мене

-     Я йому написала вночі

-    Що ти зробила? - подруга витріщила на мене очі, наче почула що  я когось вбила, - І що ти написала?

Беру телефон і показую їй смс.

-   Ти ненормальна, ти сама собі яму вирила, він тебе знищить. Подруго, ти дійсно не розумієш що накоїла.

Розмову перебиває телефонний дзвінок, піднімаю телефон і німію на місці. На екрані світиться ім’я Артем Володимирович. Двері в палату різько відкриваються і залітає постова медсестра Оля

- Віка, тебе все відділення шукає, швидко до завідуючого, він з самого ранку хоче тебе бачити.

Не відповідаю на дзвінок, а відразу біжу в кабінет. Стою перед дверима і відчуваю як пульс зашкалює, ну що ж, сама винна. Стукаю і повільно відкриваю двері.

-   Добрий ранок, можна?

Чоловік навіть не подивившись, показує рукою сісти. Сідаю навпроти нього і не знаю куди подіти очі, руки і куди подітися самій.

-   Вікторіє, - піднімає на мене свої суворі чорні очі, очі в яких я тону. Коли він злиться, то його густі брови наче стають ще густішими. Як же мені хочется стати яскравою луною, в цих чорних, немов ніч очах. – Я залишаю вас сьогодні на нічну зміну

-   В сенсі? Я маніпуляційна медсестра, я не залишаюся на нічну зміну

-  Я думаю для вас не складає труднощів не спати о 03:12 ночі, - він дістає телефон і показує смс, яке було відправлене в цей час

-  Я не вам писала, - розгублено вимовляю, - Випадково до вас прийшло, -мій голос тремтить так, наче я зараз заплачу

-    Вікторіє, я ненавиджу брехню в будь якій її формі, -пауза, яка здалася мені вічністю, - Тому спитаю вас ще раз, це повідомлення адресовано мені ?

Я дивлюся на нього і розумію, що в тупіку, я не можу зараз збрехати, інакше втрачу його довіру раз і назавжди.

-   Так, Артем Володимирович, вам!

-   Можете бути вільна, - я встаю і доходжу до дверей, -А, і не забудьте, що завтра ваш робочий день з 8:00 до 17:00

-   Після нічної зміни?

-   Саме так, і раджу подумати над стажуванням в терапевтичне відділення на 5-му поверсі, там велика потреба в медсестрах,  - я слова вимовити не можу,   - Сподіваюся, ви мене почули!

-   Почула.

Подруга пів години заспокоювала мене в кабінеті, а я ревіла як скажена, я зробила найбільшу помилку, те кляте смс, чому не можна повернути час назад.

-   Може він передумає, Діан?

-   Ні, Віка, він дуже жорстокий, нічого і ніколи не забуває. Я попереджала тебе, казала забудь, це не твоя людина, але ж ти не слухаєш мене

-   Не можу, не можу, як себе змусити, я засинаю і прокидаюся з думкою про нього, я змирилася з тим, що він одружений і ми ніколи не зможемо бути разом, але втратити його назавжи – я не готова.

-   Дурненька, без роботи може лишитися, а вона все за того чоловіка говоре

Беру себе в руки й вирішую піти купити каву в автоматі. Беру стаканчик та йду на кухню, дуже рідко там буваю. Хочу сісти за стіл і згадую, що забула взяти батончик, швидко розвертаюся і врізаюся в когось з кавою в руках. Вгадайте в кого, з моїм везінням це може бути тільки одна людина

-   Артем Володимирович, вибачте, я вас не помітила

Починаю метушитися, хапаю зі столу серветки і починаю промокати його костюм. Ого, він що спортом займається, у нього такий прес, його парфум змішався з кавою, якже він пахне, я відчуваю як моє серцебиття пришвидшується.

-    Вікторія, що ви робите, припиніть

Хапає мене за руки та спускає на землю

-   Я-я-я, не знаю як так вийшло, - він так і тримає мої руки, а я дивлюся на нього знизу в гору, він вище десь на дві голови, дуже високий, я вперше так близько до його губ, вони такі об’ємні, такі бажані

-   Дозвольте я вже пройду, -він проходить до стола, бере свій контейнер з їжею і кладе його назад в холодильник, - агресивно закриває дверцята