Розділ 31

Едгар Ель Дер Бінрі:
– Елайза принцеса... Неймовірно... – сидячи на дивані біля Короля Світлих Ельфів після його розповіді, видихнув я. Ні, я знав що моя кохана незвична дівчина, але ж не настільки! Принцеса Світлих Ельфів, майбутня Королева, перша та єдина претендентка на трон після Короля.
   Від цих фактів я менше кохати її не став, мені... Навіть все одно хто вона. Адже я закохався не в принцесу, а звичайну Відьму, мою Помічницю. А ці "доповнення" до її біографії, просто титули, не більше.
– А наша Елайза не промах! Принцеса! Треба ж такому статися... – Схоже, Ленні був в захваті.
– Нічого собі пощастило з коханою. Принцеса, та й Світлих... Мені б таку... – посміхнувся Мірфгіз, який весь час теж був з нами та все це слухав. Він знав все це, про "сестру", про їх історію, але не думав що його найліпший друг буде з ним... В майбутньому родичем. 
– Кхе-кхе, – позаду нього кашлянула Кара, яка ввійшла до нашої кімнати. – В...
– Водички, пані... Як вас там?.. Керо? – Мірфгіз був як завжди. Сама "люб'язність". 
– Каро. І "ні", дякую. – вона відвернулася від нього та підійшовши до Короля, щось йому прошепотіла на вушко. Той кивнув, а вона швидко вийшла з кімнати. 
– Ух, яка жінка! Вона мені дуже подобається... – Мір посміхнувся та подивився на закриті двері. – А вона вільна? – прошепотів він нам з Королем і той кивнув.
– Так, але стережися її брата. Він дуже сильний і сестру так просто не віддасть. – Король Світлих Ельфів подивився на Мірфгіза. Хоча він і був його онуком, але зв'язок між ними був... Не такий, як в інших родичів. Вони не були занадто близькі. Знали про один одного, але не листувалися та не бачилися. Зігфрім більше спілкувався з дідом, сім'єю...
– Добре, дякую... Тож, який наш план дій? Як будемо рятувати твою красуню? І до речі, чому саме вона?.. Чим його зачепила так наша сестра, якою не цікавився ніхто останніх... Років 300? – він знизав плечима.
– Сила. Елайза дуже сильна... Ти просто не уявляєш наскільки. Як я вже говорив, вона кохана дитина. Бажана. Кохана, повторюся. А бажані діти в Ельфів, в незалежності від статі неймовірно сильні. Їм передаються усі сили батьків, а батьки в неї...
– Дуже сильні. – кивнув я.
– Так. Рейзаніїл Кох Ім Лартумре, мій син, другий по силі в Королівстві Світлих. Тому, дочка в нього не слабкіша, а... – почав говорити Король, але я перебив його.
– Але він користувався силою. Твоєю, Мір. Тінями. Натягнув твоє обличчя і... – перебив та подивився на друга з питаннями на обличчі. 
– І все це завдяки кулону. Копіювальний кулон нашої сім'ї. Моє обличчя та магія. Скопіював. Реальної шкоди його тіні нікому б не зашкодили, але ззовні, на тілі... А ще, схоже, він з кожним роком все слабшає та слабшає. Тому і пішов на КРАЙНІ заходи для цього. – сказав мені Мір. 
– Викрасти Елайзу та забрати її силу. – а це сказав вже я.
– Забрати силу. Ритуал... – почав говорити Мір, але я доповнив:
– Багряного місяця. А сьогодні як раз він... От дідько! Скоро настане повний місяць, треба... Треба поспішати! – я швидко встав з дивану та був готовий йти прямо зараз, але куди. Додому до Зігфріма? Куди? І хто зі мною ще піде? 
– Так, не спіши. Тобто, спіши, але... Потрібен план. І вирішити, хто йде. – я подивився на присутніх і тут, як раз, зайшли Кара з братом. І Схоже, вони знов все чули.
– Треба повернути принцесу. Минулого разу... – почала Кара, але за неї закінчив Седзеріїл.
– Ми буди не готові. Принцесу треба рятувати. Тож, ми йдемо з вами. – він поправив свій меч на поясі, а Кара лук. Дальній бій та Ближній бій. Добре.
– Ленні? Що скажеш? – уточнюю у нього. Користі від нього мало, але як моральна підтримка зійде. Хоча я за нього буду хвилюватися, він же ж котик... Наш улюбленець, тому я б його залишив вдома. 
– Звісно я з вами! – нахмурився котик, наче зрозумівши про що я думаю. – Не залишайте мене тут! 
– Добре-добре, тримай смаколик, – я дав йому трохи ковбаски зі столу та подивився на Короля. Що йому казати, не знаю...
– І я з вами. – за мене вирішив його Величносте.
– Що?! – Кара та Седзеріїл викрикнули в унісон. – ваша Величносте, а може... А може тут, в готелі...
– Я сам вирішу де мені бути та чим займатися. Моя онучка в небезпеці, її треба рятувати. Тож, тихо! – кумедний він, коли затикає рота усім. Хоча коли використовує магію, як зараз, не дуже кумедний. А небезпечний Король. Сильний, Могутній. 
   Його одяг, мантія та костюм, перетворилися на інший костюм. Більш бойовий, у темних з золотими нитками кольорах та червоною мантією. 
    Ну добре, час і мені перевдягтися для бою. Пас рукою та замість мого старого одягу у вигляді звичайної сорочки та штанів з чоботами, також чоботи, але сині, темні штани та сорочка з піджаком у синіх кольорах. Все дуже зручне і зроблене для боїв. 
– Отакої! А я так не можу... Ну й чорт з ним. – весело "образився" на нас усіх Мірфгіз та схопив шаблю зі стіни, на якій висіли дві шаблі, рапіра та лук. – Я знаю де він буде проводити ритуал передачі сили. Тож, я вам теж потрібен! 
– Тоді гайда за Елайзою! Врятуємо нашу принцесу! – закричав Ленні радіючи, побіг до дверей. 
    "Тримайся Елайзо, тільки тримайся! Ми скоро..."