Розділ 9

Елайза Моншер:
     На наступний день, а саме день народження та бал у честь цього свята Едгара, я уникала їх обох. З самого ранку почали прибувати гості на свято, хто з далеку, хто поряд, але просто раніше і мені не було діла до цих двох. В мене була купа клопіт. Розселити гостей, прослідкувати за тортом та організацією балу. Роботи не початий край. Хоча ні, до іменинника було одне діло...
    А щодо Зігфріма, уникання було взаємним. Він, кожен раз коли я його бачила (а це сталося, рази 3 так точно), він збігав від мене. Хоча ні, не просто збігав, а зникав у порталі. Наче... Боїться мене. 
    "Що коїться, чорт забирай, його тут?!" – в останній раз прокричала про себе, а ззовні не подала знаку, навіть, коли спілкувалася з Мадам Мілліана Гесто, тіткою мого пана. Жінка - найталановитіша з усіх співачок нашого покоління. Її стиль - це душевні пісні про кохання, ненависть та і взагалі, про життя. Пісні в неї такі, що слухати хочеться вічно, на повторі... І беруть за душу. 
– Так-так... Хлопці ще дійсно молоді... – кивнула я їй. – До речі, люба, пам'ятаю, ти розповідала про свою мрію. Що хочеш заміж. Ти не думала вийти заміж за мого племінника? 
– Кхм! Що, ви сказали? – якщо чесно, я навіть подавилася вином. Так, я можу іноді випити трохи, за компанію... 
      Але. Вибачте, ЩО?! 
      До речі, Ліліанна, дуже прямолінійна жінка. Як і усі в сім'ї Еда. Я це знала, бо сама така, але вона ніколи мене про таке не питала. Тому я так дивно зреагувала... Подавилася вином та закашлялась.
– Тихо-тихо... – мене люб'язно постукали по спині. – Так що? Не думала про це? – продовжує свою атаку Мадам Гесто блимаючи своїми довгими, чорними віями та невинним поглядом. Вона красуня і це одразу видно. Тонкі руки, талія та взагалі, статура. Вона дуже тендітна жінка, як не крути. Чорні, густі брови та чорне, що логічно, волосся. Але довше ніж у мене, по саму талію, яке вона зараз розпустила. Шикарна шевелюра, нічого не скажеш! Що по рисах обличчя, то тут все ідеально. Чітко виражені вилиці, маленьке підборіддя, повні губи та великі,  насичені, зелені очі (це сімейне у них). А голос... Навіть у звичайній розмові зачаровує усіх своїм тембром.
– Ні, Мадам... Не думала. Я.... Ваш племінник, тобто мій пан, то ж я... Він добрий, лояльний щодо своїх робітників, у мене є все що потрібно, навіть більше, але... – я не знала як їй сказати, що ми з ним трохи (велике трохи) різні... І трохи зараз посварилися, знову.
– Він тобі не подобається? Є інший?
– Що ви! Ні! Тобто так, подобається... Але... Все складно, Мадам Гесто. Просто все зараз складно. – я шумно видихнула і посміхнулася. Все було не просто складно, а супер складно. Зігфрім мене уникає, а на Едгара я просто дуже ображена і стосунки у нас як не важко здогадатися, складніше нікуди. Бо він в останній час сам не свій... Поводитися як бовдур. То змінює контракт, то псує побачення, а тепер ще і Зігфрім уникає...
    На цьому моменті я зупинилася. Стоп. А що якщо Едгар сказав йому щось таке... Ну, що він повинен уникати мене! А ще гірше, пригрозив! От гад... Ну я йому сьогодні, навіть, не дивлячись на його день народження, розкажу! Усе розкажу! Про те який він гад, про те як НЕ повинен лізти у моє життя... 

      Шоста вечора, бальна зала: 
     Останок дня, тобто до самого вечора, я провела у клопотах. Прослідкувала за всім, що потрібно і навіть більше. Ватару попросив допомогти з тортом (прикрасити), а ще наші трійнятка Тріа, Фанні та Мела, у силу свого молодого віку попросили мене допомогти народитися гарно. Але вже перед самим балом. Про що питання? Звісно! 
       Я зробила їм досить гарні зачіски, зробила легкий макіяж та вибрала сукні. Усі були різні, але такі гарнюні. Кожна по-своєму прекрасна та унікальна. Руда Тріа була у сукні кольору м'яти, Фанні  зі своїм світлим волоссям вдягла (я підібрала) блакитну сукню, а Мела, з темним волоссям вдягалася у червону, як троянди у нашому саду. До речі, вона їх дуже полюбляє та ретельно доглядає за ними кожного дня, на відміну від своїх сестер. Хоча вони і сестри рідні, але за характером дуже різні... 
     Наприклад, Мела дуже любить солодке, як їсти так і та часто допомагає готувати Ватару десерти. Вона, окрім Ленні, якого я, бувши дуже зайнятою, не бачу майже. А Фанні та ще мрійниця, бо постійно у своїх думках. Любить читати книги, малювати та співати. Навіть, нещодавно, брала заняття у Мадам Ліліан Гесто... Не без моєї допомоги, звісно, але все ж, в неї досить гарно виходить. А щодо останньої сестри, то Тріа.... Просто Тріа. Та ще пліткарка (до речі, я навіть знаю як Едгар дізнався про побачення) і тому... На неї просто ніхто не ображається. Вона це вона. Тріа, сестра Фанні та Мели.
    На мені, на відміну від дівчат, не була розкішна сукня. Ні. Проста, але досить елегантна... У ніжно рожевому кольору, такого ж фасону і та, у якій я ходила на побачення з Зігфрімом. Тільки оголені плечі прикрила такого ж кольору шаллю і я була готова. Волосся я просто розпустила, а на обличчі зробила легкий макіяж. Навіть губи, які ніколи не малювала, намалювала рожевим. Образ вийшов... Елегантним. 
     Сьогодні Едгару 1000 років... Це багато, але з них, я знайома з ним всього 315 років, бо працювала на нього стільки. Рівно 315. А править нашим королівством він понад 600 і це теж немало... Але скільки б йому років не було, він бовдур. І поводитися як бовдур в останній час! Я усе, після основного привітання, піду "привітаю" його. Спочатку привітаю, а потім все розкажу, як він мене бісить, як його ненавиджу...
      До речі, ви пам'ятаєте, що я говорила, що дуже пошкодувала що не послухала нашого кухаря, Ватару на кшталт Зігфріма? От, як раз ми й дійшли до того моменту, до моменту, де я хочу дати собі ляща. Смачного такого!