Розділ 8

Едгар Ель Дер Бінрі:
– Це все через тебе! Навіщо ти її саме сюди привів? Вона людина... І могла постраждати. – я був злий. Все через Зігфріма. Хоча він мій друг, старий і дуже близький, але це не відміняє того факту, що він привів за грань Елайзу. 
    Грань - це місце, де перетинаються світи. Наш та інші. Так, наш світ у не єдиний у просторі, але це місце небезпечне, якщо не знати як тут усе працює... А працює тут наступним чином: є наш світ, є інші. Заплющивши очі, ви потрапляєте у грань, де вони перетинаються, але ментально лише. Щоб потрапити по-справжньому, треба цілий ритуал. Він складний досить і потрібна жертва... 
      Отже, ваше тіло там, де ви його залишили. Але якщо тут хтось з'являється і нападає на вас, то страждає ваше тіло. Хоча ззовні цього не видно, але потім рани проявляються. Якщо ж вас тут вбили, то незабаром, ви помрете і у реальному світі...  І натрапити можно на будь кого. Тому, Елайза, навіть будучи відьмою (навіть спадковою, хоча і без сил), всеодно залишається в небезпеці тут. І Зігфрім знав це. І все одно привів її. Так, тут гарно, але небезпечно...
– Вона відьма! – відповів мені Зіг.
– В неї немає сил, якщо ти не знаєш! Вона втратила їх у дитинстві! Ти бовдур! А якщо хтось би прийшов і напав на вас? Ти про це подумав? Вона не захистить себе... – я був досі злий на нього. Все він! Приїхав (хоча його і запросила Ела) тут та зваблює МОЮ дівчину. Він самогубець, якщо думає що може протистояти мені.
– Для цього є я! Я її захищу! – питався впевнено говорити він, але я знав, що він слабак. У дитинстві, сильнішим чародієм був я і кожен раз перемагав. – Давай влаштуємо дуель та вияснимо, хто ж найсильніший! 
– Ні. Не зараз і не сьогодні... Ти ще не готовий. – я мотнув головою та розвернувся. – Бал завтра о шостій. Не запізнюйся. 
– Ти боїшся?! Володар Темряви і боїться?! Боягуз! – Ніар спеціально провокував мене. СПЕЦІАЛЬНО. І я піддався емоціям та дурним провокаціям Зігфріма. Раптово повернувся до нього та підлетівши, схопив за горло. Його спина врізалася у дерево. 
      "Боляче? А тепер відчуй, покидьку, як мені боляче втрачати Елайзу! Вона йде від мене, а ти цього не знаєш! І ніколи не пізнаєш моєї болі! І мені дуже боляче, знаючи що ти їй подобаєшся і що вона САМА тебе запросила сюди. Будь вдячний їй, що я не вбив тебе зараз!" – у думках, я вже сотні разів вбив його, а тут ще ні. Поки ні. Але все може статися інакше...
– Більше не наближайся до Елайзи... Чув? ЧУВ, я питаю? Ніколи! Не завтра, ні післязавтра. НІКОЛИ. – він хрипів, виривався, а потім зрозумів, мабуть, що я серйозно і кивнув. – Гарний хлопчик... А тепер геть до своєї кімнати. Тобі Тріа покаже.
– Кха-кха... – чоловік, хоча він і герцог, і маг, але слабкий. На силу так точно слабкий. Не захистив би він Елайзу. Я це знаю, бо він сам боягуз. Лише принижує себе такими провокаціями та такою поведінкою...