Розділ 5

Елайза Моншер:
    Мене довели до сліз. Я у шоку. Хоча, частково я сама дозволила це зробити... Цей гад (і не подивлюся, що він мій пан і я на нього працюю вже понад 300 років!), не тільки зіпсував мої плани стосовно подальшого життя одним бридким методом. Гад. І зараз, дозволяє собі "просити вибачення" та каятися за це. Не пробачу. Навіть за оплату. І навіть, ПОТРІЙНУ. 
     Ні-ко-ли!
     А, точно, забула про руки... Обнімає, гладить по голові та спині.  Так би й дала по руках за те що лапає, хоча це мені було дуже приємно. Руки в нього, не дивлячись на те що він Володар Темряви, теплі, навіть гарячі. І коли ми й останній раз танцювали на святі весни, були такі самі. Та і взагалі... Кожен раз, коли він кладе мені долоні на спину (що зараз, що 300 років тому), на душі так спокійно становиться і тепло. 
     АЛЕ.
    Я дуже злопам'ятна відьма (такою вродилася, нічого з цим не вдіяти), тому про вчорашній вчинок не забула і не забуду. Придумаю на днях як його провчити. Помста. Акуратна та чисто дівоча така.. Хоча він заслуговує на максимальну помсту від темної відьми.
– Та що ж ти будеш робити... А він тут яким чином опинився тут?! – під ніс виругався Едгар.
– А таким, що я приїхав трохи раніше ніж потрібно, бо закінчив з роботою... І, ти САМ мене запросив на завтрашній вечірній бал на честь твого дня народження! Так що нічого тут дивуватися моєму візитові! – у кімнаті з'явився (вийшов з порталу) чоловік, на ім'я Зігфрім фон Ніар, найкращий друг, як не складно зрозуміти, Едгара. З самого дитинства він з ним, але в останні часи, їх поділяє відстань. Зіг - Герцог Фон Ніар, у нього дуже багато земель на сході та за ними потрібен догляд. Тому, до Едгара діла йому немає, як, чесно кажучи, до мене...
     Височенний (як Едгар), з дуже гарно розвинутою мускулатурою та головне, він є ПОВНОЮ протилежністю мого пана. Світле волосся до плечей, карі очі, неймовірна посмішка та манери на мільйон золотих. Він галантний кавалер (Ед теж, але якби не доводив жінок до сліз, було б ще краще!), розумний, бо є герцогом, начитаний, грає на музичних інструментах та з ним дуже цікаво спілкуватися. 
     Отже, як не важко зрозуміти, він мені подобається. Запросила його саме я. І як людина, і як чоловік він мене приваблює. Тому, перший потенційний чоловік - Зіг. Хоча якби не водився з Едом, було б ще краще... 
– Я? Та взагалі-то списки складала Елайза... – задумливо сказав Ед і подивився на мене. Я розтягнула свою посмішку на усе обличчя, по самі вуха. Як це робить Ленні, коли йому наливають молока чи сметани.
– Це я запросила вас, пане Зігфрім. – я зробила кніксен та простягнула свою руку йому. Він кивнув головою та поцілував її, а потім відпустив.
– Елайзо, люба... Це було дуже мило з твого боку. Я дуже скучив за тобою, люба. Та за тобою, Ед... – Зіг перевів погляд на Еда і посміхнувся йому. – Твоя помічниця, просто Скарб, не інакше. Бережи її. – та підморгнув йому. Чорт забирай, мене... Який він нереальний. Не чоловік, а мрія!
– Звісно, Зіг, – процідив крізь зуби Ед та посміхнувся у відповідь. – Елайза той ще скарб... – і якийсь дивний погляд у мій бік. Дійсно дивний... Що він задумав?
    На тому і вирішили, здається. Ед попрощався та пішов працювати над своїм проєктом. Я вже не працюю за нього і майже на нього, тому не в курсі усіх новин, а я залишилася з Зігфрімом. На одинці, бо дівчата (Тріа, Фанні та Мела) допрацювали та пішли звідси. 
– Ну що ж... Мені теж час йти... Е-е-е... Працювати... – я не хочу йому розповідати про те, що йду з посади Помічниці Володаря Темряви. Буде багато питань, не тільки до мене, а і до Еда. А їх дружбу руйнувати не хочу, тому просто йду "працювати". Хоча ні, дійсно працювати та займатися своїми справами. Я ж ще 6 днів як Помічниця буду. Сподіваюся, нічого такого не станеться, що мені ЩЕ РАЗ прийдеться "допрацьовувати". Едгар звісно гад, але ще рак такий вчинок він не стоїть. Сподіваюся...

Едгар Ель Дер Бінрі:
     Зігфрім фон Ніар, мій старий друг. Приїхав до замку раніше... Хоча ні, просто телепортувався сюди. І це... Шокує мене. Але ще більше шокує, що його запросила ЕЛАЙЗА. Сама. 
     А ще шокує... Хоча це вже не шокує, а злить, що вона посміхалася йому та сяяла, як друге сонце коли він з'явився. 
    ВОНА. СЯЯЛА. ПОСМІХАЛАСЯ. Та поводилася наче він їй... О ні. Ні, ні, ні! Це погано... Дуже погано. Він їй подобається і це дуже погані для мене новини, адже я проти Зіга, майже не маю (50/50, якщо ти чесним самим з собою), шансів. А після того що я скоїв (не те що б я був не впевнений у собі та своїй харизмі, сексуальності, але тут інше), то мої шанси впали до 30 проти 70. 
     Треба повернутися до них, бо залишивши їх на одинці, я сам собі викопав могилу. 
     Отже, я залишив свій папір на столі та швидким кроком направився до бібліотеки, де на мене чекає Елайза та Зіг...