Глава 9

Катерина задоволено хмикнула, спостерігаючи нових кроликів, які усамітнилися в спальні. Ліза дівчині подобалася, хоч і здавалася іноді воблою мороженою, але це ненадовго, панночка явно відтанула, і смак солодкого, що з'явився, це підтверджував. Вона поволі поверталася до життя. А ще кажуть, секс не лікує. Ага, розкажіть комусь іншому. Насправді, підлікувати її таки довелося, сил трохи витратити. Але це і на краще – кого взагалі може збуджувати жінка, перекошена болем, що стогне не від задоволення, а від крепатури чи колік?

І тепер, зависнувши у повітрі біля вікна, Катерина не могла зрозуміти, чому в неї кішки на душі шкребуть. Хм, на душі привида? Смішно. Проте комфорту вона не відчувала. Подивитися, як поживає Крокодил Гена, чи що?

А поживав він дуже нервово та боязко. І правду ж кажуть, що щур, загнаний в кут, кусається. Дуже вчасно Катерина у гості завітала. І почула дуже цікаву розмову.

- Ти залишила документи?

- Так, як ви просили.

- Добре. Дивись в обидва, доповісиш, як почнуться розбори. Не забудь папери з сейфа Авдєєва витягнути, і пальчики свої не залишай.

- Він же ключ завжди із собою носить.

- Так постарайся, відволічи його і дістань. Та кого я вчу, сама знаєш, що робити. Тільки обережніше.

- Я буду акуратною, як завжди, - хмикнула секретарка, підморгнувши. І вона буде. Вже завтра. А що до понеділка тягти? Викликати шефа в офіс для якоїсь архіважливої ​​справи вона зможе, народу не буде – інтимна обстановка, так би мовити. Там йому вже точно не відвертітися.

- Документи віддаси моїй людині.

- Як скажеш, - знизала плечима дівчина, накручуючи на пальчик локони волосся.

- Не забудь попередити заздалегідь. Ось набереш номер.

На стіл опустився пом'ятий аркушик паперу.

- Ще будуть накази?

Слащавий голосок секретарки та гострий язичок, що облизував губи, не залишав простору для фантазії.

- Так. Попрацюй трохи ротом, опустися на стіл і розсунь ніжки ширше, - хрипло промовив чоловік, послабивши краватку і розстебнувши ширинку.

Настав час спустити пару і трохи розслабитися. Все-таки тиждень видався нервовий. І вбиваючись у молоде гнучке тіло, Геннадій Юрійович напружено посміхався.

Головне, щоб не зірвалося.

Секретарка Мариночка, притиснута грудьми до столу, тим часом відчайдушно стогнала, зображуючи задоволення, і швидко тицяла кнопочки в телефоні, обираючи в інтернеті нову прикрасу. Дівчина дурною не була, а ось меркантильністю страждала. І зараз просто йшла по головах, шукаючи варіант кращий, багатший, і чим швидше. Часу залишалося зовсім трохи і в цьому сенсі теж. Марафонцем Геночка, на щастя, не був, та й взагалі останнім часом щось почав здавати. Особливо його головна частина, яку тепер потрібно було зацікавити процесом.

Зупинившись на милій каблучці у вигляді квіточки, жінка застогнала особливо голосно.

Головне, щоб не зірвалося...

Збоченкою Катерина не була ніколи, і спостерігати пихтячу парочку не збиралася. Швидко покинувши кімнату, дівчина попрямувала до офісу Авдєєва. Могла б заявитися до Лізи навпростець і переказати все почуте, але псувати підопічній вечір вона не збиралася. Принаймні не сьогодні. Та й набагато веселіше буде, якщо трохи попустувати. Адже дівчатам це можна пробачити.

В офісі було темно та тихо, охоронець спокійно дрімав на вахті, а наворочена сигналізація працювала за двох. Сучасні заходи захисту… На жаль, ні перше, ні друге не рятували від впливу привида…

Ян, розтягнувшись на ліжку, підім'яв Лізу під бік і відверто млів від задоволення, нагадуючи кота, що обжерся сметаною. Чоловік навіть готовий був замуркотіти, настільки затишно, спокійно і розслаблено він почував себе. І вперше за довгий час не хотілося йти. От тільки черговий дзвінок телефону нагадав про справи фірми.

- Цього разу тобі точно доведеться відповісти. Інакше вони самі приїдуть.

- Гадаєшь?

- Знаю, - зітхнула дівчина, спокусливо потягуючись і відкриваючи вид на неприкриті груди.

Швидко гаркнувши у трубку і пообіцявши незабаром передзвонити, Ян вимкнув телефон.

- Ну от, тепер я весь день думатиму тільки про тебе, голу, в моєму ліжку. Ти це спеціально?

- Про що ти? - невинно захлопала очима дівчина, випроставши ніжку і повернувшись. Ковдра сповзла, відкриваючи спокусливий животик.

Ян хижо посміхнувся і поцілував і животик, і груди, граючи язиком і змушуючи Лізу вигинатися назустріч.

- Чудово, тепер ти так сильно розчарована, як і я, - задоволено кивнув чоловік, насилу піднявшись.

Щирий і невимушений сміх змусив його обернутися.

- Що?

- Ти смієшся, - насупився чоловік. – Незвично. Мені подобається.

- Дякую, - посміхнулася дівчина, сівши на ліжку і прикрившись простирадлом.

Другий дзвінок був від секретарки, якій терміново, ось цієї секунди, треба було передати Яну документи державної важливості. І пояснити суть проблеми телефоном вона ніяк не могла. Тільки на власні очі, тільки віч-на-віч.

Насторожив цей дзвінок не одну Лізу, тому що на мить чоловік насупився, завмерши, і явно намагаючись передбачити перебіг подій.

- Коли повернешся? - невимушено посміхнулася Ліза, повертаючи його на землю.

- Думаю, скоро. Кодер щось нарив. Подивлюсь – і назад.

- Кодер?

- Учорашній хлопець. Програміст.

- Ти хотів сказати хакер?

- Формулювання таке важливе?

- Формулювання завжди важливе.

- Замов їжу додому, відпочинь, я напевно тебе замучив.

- Я зовсім не проти таких мук. Вони надто приємні.

- Ммм ...

Чоловік прикрив на мить очі і, різко нахилившись, швидко поцілував Лізу в губи.

- Якщо залишуся ще хоч на хвилину, нікуди не поїду.

- Тоді тобі варто поспішити.

Відкинувшись на подушку, Ліза зітхнула. Ребра дійсно нили і цілком відчутно. Тож, як тільки Ян грюкнув дверима, дівчина обережно вибралася з ліжка і вирушила за ліками. Душ, солодкий сніданок, музика, все це давно не приносило задоволення. І досить незвично було знову відкривати собі такі маленькі радощі життя.