Пролог

Початок

Мавріель

— Гей, Мавріель, швидшейди сюди, глянь, що у мене є! — почула я голос сестри з вулиці. Вона розмахувала перед собою невеликим клаптиком паперу й тішилась.  — Дивись, що я знайшла!

— Ліро, я вже втомилась пояснювати очевидні речі. По-перше, я зайнята, а по-друге, не потрібно все сміття, яке ти знаходиш у місті, тягти з собою додому. Знову цілий рюкзак каміння натаскала? 

Мені доводилось наглядати за малою шибайголовою, яка й хвилини на місці не могла всидіти. Коли батьки планували другу дитину, то головною їхньою мотивацією була фраза “Аби Мавріель не було сумно”. 

Воно-то може й так, але після її народження я забула, що таке спокій. 

— Це не просто каміння, а джерело природної сили, невігласко. Але ти  не туди дивишся, сестро. Читай уважніше, — вона тицьнула мені у руки порваний клаптик місцевої газети й переможно усміхнулась, наче виграла в карти у місцевому гральному домі.  — У місті всі говорять, що якийсь чужинець збирається відкривати свою пекарню й шукає нових працівників. 

Її ентузіазм ледь не зносить мене з ніг, але з-поміж усього потоку її радості я все ж почула потрібну мені інформацію.

— А з тебе є якийсь толк, — задоволено посміхнулась  я, притягуючи малу в обійми. Але Лірі зараз шістнадцять і вона переживає такий вік, коли тактильність —  ненависне для неї слово. 

— Бачиш, а казала, що я непотріб додому несу, — її голос просочений гординею, але нічого, потерплю. — Сьогодні цей непотріб тобі згодився. Ти можеш піти до нього й попроситись на роботу. На щастя він ще не знає, хто така Мавріель Весняна, як і те, що ти — ходяче нещастя. А ще я дуже сподіваюсь, що тамтешні ремісники не встигли йому про тебе розповісти. Тоді у нас буде шанс.

— Зараз у мене буде шанс набити твою дупу, поганка ти мала. 

 Я жартома кинулась до неї, але Ліра моторна дівчинка, тому зі сміхом швидко від мене втікає.

Я радію простій новині ніби мала дитина. І хоч мене ще не прийняли, але у мріях я вже працювала у цій пекарні. У мене є шанс отримати роботу в цьому містечку. Я зможу заробити грошенят для того, щоб здійснити свою найзаповітнішу мрію, і все завдяки новій пекарні. Якщо звісно ж власник ще погодиться мене взяти, бо сестра таки мала рацію. У торговців та майстрів язики були довгі, й вони могли встигнути розповісти бідолашному про таку незграбну робітницю, як я. 

Я маю бути швидше за них. Я маю отримати цю роботу будь-яким способом.