Глава 1. Небезпека з перших годин

Я скрикнула і вхопилася за вдарене місце, разом з тим дивлячись на дівчинку, впізнаючи в ній знайомі риси…

— Сонечко, що ми казали про застосування фізичної сили при знайомстві? — Домінік зітхнув, встаючи з крісла і підходячи до дитини. 

— Вона мені не подобається, — сказала дівчинка, зі зверхнім виглядом поглянувши на мене. 

— Це не "нянька", а моя нова помічниця, — він зітхнув. — Вибачся, Вікторії тут ще працювати. І їй має бути комфортно.

— Це як та, яка говорила по телефону, що ти з нею одружишся? — мала хмикнула зовсім так, як батько, прямо його маленька копія. 

— Вікторія хоче відкрити бізнес, а для цього трохи попрацювати на мене і заробити стартовий капітал, правда? — він перевів погляд на мене.

— Так, — я кивнула і поглянула на дівчинку. — А як тебе звуть? 

Я розгубилась. Знала, що вона буде тут. Готувалася. Але все одно виявилась не готова побачити її. Все думала, що я відчую, коли побачу її… І от я дізналась. Я відчувала біль, пекучий біль, який роздирав серце.

— Софія Домініківна! — вона насупила брови. 

— Софіє, неввічливо змушувати дорослих звертатись до себе на "ви", — Домінік знову зітхнув. 

Я вирішила не викликати негативу в дівчинки. 

— Приємно познайомитись, — сказала як до дорослої. Подумала, що не маю ненавидіти її, вона ж ні в чому не винна, видавила посмішку:  — Будемо друзями? 

— Ти — персонал, я — хазяйка, нам ніколи не бути друзями, — знову хмикнула вона. 

— Софіє! — вигукнув Домінік, але потім продовжив спокійніше: — Йди до себе. Татові треба завершити співбесіду.

Вона рушила до дверей, а вже відчинивши їх, повернулася до мене і крикнула:

— Все одно він ні з ким не одружується! — показала язика і тут же зачинила за собою двері. 

— Дуже мила дівчинка, — сказала я, усміхнувшись. Ковзнула поглядом по полиці за його робочим столом, там стояли якісь кубки… То він ще й спортсмен? Вдень розбиває тачки, а вночі — серця? Вони всі упадають за ним тільки через гроші… 

— О так, вона ще те янголятко, — він закотив очі і підійшов ближче до мене, простягнувши мені долоню. — Загалом, ви мені підходите. Інколи, можливо, в перервах між наймом няньок, яких мала міняє, як рукавички, тобі доведеться займатись і малою. Якщо вас це влаштує, можемо оформити контракт. 

— Так, мене влаштує, дякую, — я простягнула руку і потиснула його долоню, стараючись щоб на моєму обличчі не промайнуло й тіні огиди, яку я відчувала до нього. 

— Прекрасно, — він був дуже близько, аж надто. Я відчула аромат його парфумів, здається, це був Пако Рабане, "One million". Від нього віяло сексуальністю і небезпекою. Добре, може дівки упадають за ним не тільки через гроші… В будь-якому разі, сестра була не з таких.

— Тату, — мала раптом знову зазирнула в кабінет. — Я йду в басейн! — і одразу ж захряснула двері.

— Софіє! Чорт! — вигукнув він емоційно і відпустив мою долоню. — Плавати вмієш? 

— Вмію, але в мене немає з собою купальника, — я трохи розгубилась. 

— Зараз скажу комусь зʼїздити в ТЦ, — він дістав мобільний і подзвонив. — Сергію, відправ водія в ТЦ, купіть пару купальників розміру… — він знову просканував мене поглядом. — S, але чашка "C". Негайно. Щоб були тут за півгодини. — коли він відбив виклик, то знов поглянув на мене. — Йди до басейну, дивись за нею і чекай на купальник. Поки що так. Я маю зробити ще пару дзвінків…

***

Я вийшла з кабінету Домініка і  пішла до виходу. Поки охоронець вів мене до будинку, я бачила віддалік басейн, мене взагалі вчили помічати такі деталі. От тільки треба було зорієнтуватися, яким шляхом до нього швидше дістатися… Кляте дівчисько, відчуваю, що ще сьорбну з ним лиха…

Нарешті побачила басейн, Софія вже була в воді. Я підійшла ближче і зупинилася біля бортика. Раптом дівчинка підняла догори руки і, здається, пірнула. Я дивилася на воду, але Софія не з’являлася на поверхні. 

“Та вона тоне!” — промайнуло в моїй голові. 

Недовго думаючи, я скинула туфлі і, прямо як була, в одязі, стрибнула в басейн. Плавала я добре, тож одразу побачила, де знаходиться дівчинка. Підхопила її й потягнула на поверхню... 

***

Софія пирхала і відпльовувалась, але в цілому, схоже, була в порядку. У мене відлягло від серця. 

— Як ти? — запитала я стурбовано, коли ми вже сиділи на краю басейну. Лише коли побачила, як вона засміялась, зрозуміла, що дівчинка розіграла мене. 

— Дивлюсь, ти заради цієї роботи на все підеш… Мокра курка! — і знову залилася сміхом.

— А якщо я зараз знову тебе штовхну в басейн? — запитала я, підтискаючи губи. Ця мала бісила мене, я навіть не знала, що діти можуть так бісити. 

— Не зможеш, я — твоя хазяйка! — вона з викликом поглянула на мене.

— Твій батько — хазяїн, бо він працює і заробляє гроші, і буде платити мені зарплату, — я вирішила поставити її на місце. — А ти нічого мені не платиш, тож яка ти хазяйка?