7 (2)

Я й справді перейшов до справи. Продемонстрував Ольєру магічну установку, розказав загальний принцип дії, не уточнюючи деталі, бо жоден учений, не запатентувавши нічого і не опублікувавши наукові статті, не візьметься просто так сторонньому відкривати принцип дії, а я все ще планував лишити розробку за собою, а потім пояснив, в чому проблема.

– Некромантська енергія все нищить. А ректор, описуючи бажані характеристики артефакту, поставив їй другу пріоритетність.

– Нащо? – здивувався Ольєр.

– Я в нього в голові не сиджу, – я знизав плечима, – тому відповісти на це питання не можу. На жаль.

– А треба б відповісти, – де Роан забарабанив пальцями по столу, явно над чимось розмірковуючи. – Я, звісно, ні на що не натякаю…

– Але? Після таких слів завжди йде якесь не надто приємне «але».

– Некромантська енергія доволі специфічна, і я не впевнений, що цьому світу потрібні універсальні перетворювачі, що вміють з нею працювати, – похмуро сказав він. – Я ніколи не конвертував власну енергію ні у що інше і завжди працюю на внутрішньому ресурсі.

– Ніяких поповнень?

– Ні. Некромант сам собі генератор, сам собі перетворювач. Я можу скористатись сторонніми джерелами сили, якщо мені потрібно сплести нормальне заклинання, звичайне. Якщо щось некромантське, то я повинен звертатись до внутрішнього ресурсу. Звісно, я чув, що перетворювачі існують. Але щоб універсальний і на стандартний потік? Не уявляю, для чого ректору могло б таке знадобитись. Тим паче, якщо врахувати, яка некромантія їдюча. Це ж магія смерті, вона здатна перекручувати багато магічних субстанцій. Можливо…

Ольєр затнувся. Він знову подивився на пристрій і поцікавився:

– Якщо я скажу щось неприємне, яка ймовірність, що в мене плюнуть драконячим полум’ям без права виправитись?

– Нульова, бо я спочатку маю перетворитись, а якщо перетворюсь, то ти вже й так кісток не збереш, – похмуро пожартував я.

Некромант всміхнувся.

– Ми, де Роани, маємо досить високу здатність до кісткозбирання, так що я б не ручався… Головне не дозволяйте, щоб зі мною працював Ніколя, бо він назбирає. Гхм. Гаразд. Якщо чесно, я б радив відмовитися від цього завдання і подати заяву на Горнбіма до наглядової ради королеві.

Напевне, що я про це думаю, було видно уже з невдоволеного виразу обличчя.

– Чим цей варіант такий поганий? – уточнив Ольєр.

– Я не можу відмовитися від завдання, від нього багато що залежить, – я згадав нашу домовленість з ректором. – Окрім того, не думаю, що наглядова рада справді буде мені допомагати. Її ж бо очолює королева, а у нас зараз доволі серйозний конфлікт.

– Настільки, що вона проігнорує виражену магічну небезпеку і дозволить відбуватися чомусь протизаконному? – поцікавився де Роан. – Це я так, про всяк випадок питаю.

– Так. Я переконаний, що Її Величність шукатиме спосіб завдати мені шкоди і звинуватити мене або Ельвіру в тому, що відбувається, а не питатиме ректора Горнбіма, для чого воно йому здалось. Окрім того, ми говоримо про пристрій для акредитації. Можливо, є молоде покоління некромантів, з яким потрібно активно працювати, і саме для цього створюється перетворювач?

Ольєр подарував мені скептичний погляд, явно натякаючи на те, що я шукаю виправдання там, де вони не потрібні, але зрештою кивнув.

– Може бути, – погодився він. – Що ж, я можу підказати, за яким принципом потрібно будувати міні-перетворювачі некромантської енергії, але для її масштабування я б радив звернутись до якогось більш досвідченого мага, який вже мав справу з артефактами.

Де Роан взяв лист паперу і швидко накидав схему.

– Ось за таким принципом працюють ті дрібні, про які я чув, хоча не користувався ними. На мою думку, якщо ось тут збільшити ізоляцію пропускних каналів, а ось тут підключити додаткову контроверсійну силу, що стане в баланс з некромантією і не дозволить їй знищити інші потоки, то можна запустити перетворення.

– А в інший бік?

– Стандарт на некромантію?

– Ага.

– Це набагато складніше. Імовірно, знадобиться щось мертве. Кристал-перетворювач, наприклад, з тих, на яких ми навчаємо наших студентів. Плюс доведеться підбирати навантаження, бо некромантія набагато енергоємніша, ніж звичайна сила, і з нею так просто не вийде…

Ольєр записав мені кілька формул і навіть видав трохи енергії для експериментів, але все одно попередив:

– З цим треба бути дуже обережним.

– Буду, – кивнув я, уже знаючи, з ким проконсультуюся.