5 (2)

Моя чарівна наречена пополотніла. Я ж хижо зиркнув на Мелані і звелів:

– Давайте його сюди. Ми з радістю його пройдемо.

– Але, Кіране… – спробувала запротестувати Ельвіра, але я рішучим жестом спинив її. Потім пояснюватиму, чого воно так гарно спрацює.

Звісно, моя істинна пара мені чудово підходить! Дракони в таких питаннях не помиляються, вони не люди і не допускають подібних дурощів. А королева сама загнала себе в пастку.

Прислужники швидко винесли невелику шкатулку, в якій лежав древній драконячий камінь. Королева мала намір особисто провести ритуал, але, на щастя, її відтіснив ректор.

– Прошу вашу руку, – він підійшов зі шкатулкою до мене і вколов палець шпилькою. Кілька краплинок крові впали на артефакт. – Леді Ельвіро, вашу…

Вона несміливо простягнула долоню і закусила губу, коли відчула укол. Тоді подарувала мені розпачливий погляд…

І замружилась, бо камінь засяяв так, що від нього можна було осліпнути. Сила розливалась довкола, заповнюючи кожнісінький куточок приміщення.

Спалах тривав недовго, але був достатньо потужним, аби ні в кого не лишилось сумнівів: не такий вже я й дурний дракон, обрав собі дівчину, що гарно впорається з моєю силою і стане достойною парою такому, як я.

– Сподіваюсь, – я подарував Мелані найсолодшу з усіх своїх отруйних усмішок, – це достатньо вас переконало? Бо ви, Ваша Величносте, аж надто сильно переживаєте про мою драконячу долю, ніби я – маленький хлопчик, не здатний впоратися зі своїми обов’язками. Не варто так. В моєму роду завжди розумно обирали наречених.

– Звісно, – прошипіла вона. – Просто це дуже дивно для потраплянки.

– Добре, що ми з вами знаємо справжні причини того, чому Ельвіра так добре мені пасує, справді?

Одного цього питання вистачило, аби Мелані нарешті клацнула зубами і змовкла. Вона більше не намагалась оскаржити результати магічного тестування, ані слова не сказала Ельвірі, а протокол проведення перевірки взагалі підписала без жодного зайвого заперечення. Здається, до цієї жінки нарешті дійшло, що так просто відібрати у мене Елю не вийде.

Та все ж, після того, як нас відпустили, я відчув дивний, неприємний страх, що розливався в грудях і неприємно пік зсередини.

Зараз все минуло просто, але чи надовго цей успіх? Як скоро Мелані знову щось вигадає?

– Вас можна привітати? – Чезаре всміхнувся. – Тест пройшов просто блискуче. Попри те, що королева дуже старалась вам зашкодити.

Я скрипнув зубами.

– Вона про це ще пошкодує.

– Тобі варто подумати, як убезпечити Ельвіру від неї. Мелані так просто не зупиниться. Її впертість неодноразово ставала їй при нагоді, – Чезаре настовбурчив пір’я на крилах, і вже цього було достатньо, аби зрозуміти, що він насправді думає про Мелані та її методи впливу на людей. – Але всім, хто її оточує, вона може дуже й дуже нашкодити. Мені б зовсім не хотілось, щоб Ельвіра постраждала через те, що наша королівна обрала тебе як свою чергову жертву.

– Я спробую донести до неї світлу думку, що дракон може і державний переворот влаштувати, якщо до нього надто часто лізти, – прогарчав я. – Ненавиджу її за ці спроби завадити. Як можна так вдало змішати лють і дурість?!

– Не до мене питання, – розвів руками Чезаре. – На жаль, можливо все, якщо дуже сильно постаратися… А ти, Кіране, свою можливість втілив? Ти запросив Ельвіру на побачення?

Я миттю зніяковів, ще й почервонів, намагаючись без перетворення прийти до свого природного драконячого відтінку – багряного. Якби зараз був у тваринній подобі, то ще й мотав би хвостом з боку в бік, не здатний втриматися. З цією емоційністю доведеться щось зробити… Але потім.

– Ні, я не покликав її на побачення. Не було доречного моменту. А зараз тим паче не буде. Ельвіра щойно дізналась, що гарно підходить мені фізично…

– І з яких то пір це аргумент «проти», а не «за»?

– З тих самих, – огризнувся я. – Не хочу, аби вона вважала, що я впадаю за нею тільки заради виводка гарненьких червоних драконеняток! Ельвіра для мене дещо набагато, в тисячу разів більше. Але вона для цього повинна сама прийняти себе, а я поки не можу змусити її їсти як слід, бо вона розповідає, що дівчині стільки не можна. Той клятий світ посіяв в її голові занадто багато сумнівів! Їй потрібен час, і я дам його стільки, скільки Ельвірі буде потрібно!

– Ну все, все, не кипи, – друг притримав мене за лікоть. – Бо якщо ти зараз перекинешся та когось загризеш, це точно не додасть Ельвірі радості. Стосовно того, що ти сказав… Я розумію тебе, Кіране. Але пам’ятай, що кохання теж сприяє підвищенню самооцінки. Тому не намагайся сховати цей аргумент від неї подалі, будь ласка. Можливо, твоє зізнання для неї не менш важливе, аніж будь-що інше.

Я поволі кивнув.

– Так, – промурмотів я. – Дякую. Дослухаюсь до твоєї поради.

Але все ж, поспішати з запрошеннями не буду, бо втратити Ельвіру я не хочу точно. В жодному разі.

____

Мої любі, на Букнеті діє Чорна п'ятниця (ну, уже субота). Не пропустіть знижки на три мої книги: "Цілителька для крилатого лорда, або Лікарня потраплянки", "Помічниця для короля, або Магія лимонних кексів" та "Дружина для повелителя Тіней, або Плата за свободу". "Цілителька", до речі, розповідає про Чезаре і Стефанію, друзів Кірана та Ельвіри.