5 (1)

Кіран

На тестування ми з Ельвірою прибули вчасно. Вона хвилювалась, мало не підстрибувала на місці, але я міцно стиснув її руку.

 – Зазвичай у різноманітних книжках і фільмах в моєму світі фіктивні і не тільки наречені старанно готуються до таких тестів, – прошепотіла Ельвіра. – Щоб випадково не сказати чогось не того. Складають цілі карти можливих відповідей. А ми з тобою вчора обговорювали увесь вечір їжу та розваги з мого світу.

– Ми добре одного знаємо, – відказав я, – і не потребуємо жодних зайвих приготувань, щоб здати цей тест. Я впевнений в тому, що все, що потрібно, зможу розповісти і так. І ти теж добре знаєш мене, Ельвіро, не прибідняйся, розповідаючи, що це не так.

Вона закотила очі.

– Ти занадто позитивно налаштований.

– Аж ніяк, я просто розумно дивлюсь на речі.

Ельвіра тихенько захихотіла, а потім міцно стиснула мою долоню, показуючи, що все ж потребує підтримки – але від моєї присутності їй вже легше. Я у відповідь погладив великим пальцем її долоню, відчуваючи м’якість шкіри. Хотілось згрести дівчину в міцні обійми і не відпускати ні на мить, а потім ще й нашепотіти їй усі свої зізнання, настільки щирі, що від них кров просто кипіла б у тілі.

Але, звісно, я поки не міг дозволити собі аж такої відвертості. Ельвіру це налякає. Вона і так напружена через мою ідею з фіктивними нареченими, погодилась, бо не було іншого вибору. Якщо ж я раптом заговорю про почуття, напевне, це змусить дівчину панікувати.

Останнє, чого я хотів – відлякати її своїми занадто гучними заявами. Тим паче, місце таке невдале: на нас чекали в тій самій залі, де проводилось ЄПІ, і Ельвіра, помітивши знайомі кубики, спохмурніла і підступила до мене ближче. Вона ніби хотіла сховатися, боялась, що її знову змусять проходити ганебний тест, який вже одного разу так погано закінчився.

Комісія сьогодні була чимала. Окрім Горнбіма і Мелані прийшов де Роан, стояв тут і Чезаре, трохи збоку трималась Стефанія та ще кілька викладачів.

– Що ж, почнемо, – відкашлявся Вальдемар. – Сідайте, будь ласка, – він вказав на два крісла для нас. – Ви покладете руки на сфери правди. Сфери пов’язані між собою магією та здатні перевірити, чи правильно була дана відповідь на питання, чи ні. Вони не допустять брехні чи викривлення. Якщо чіткої відповіді на питання не існує, сфера засвітиться сірим.

– Якщо сфера не світиться, – докинула Мелані, – це лише зайвий раз підтверджує, що леді Ельвіра надто потужно вичерпує магію з довколишнього середовища, аби тут залишитися.

Горнбім обдарував королеву не надто радісним поглядом. В нього просто-таки на лобі було написано «припиніть дратувати дракона» – але Мелані явно не могла прислухатись до цієї поради. У неї хіба що отрута не крапала з зубів, і я відчував, як на мені раз за разом спиняється хижий жіночий погляд.

Артефакт, звісно, від доторку Ельвіри не погаснув. Мелані це не коментувала, Чезаре і Стефанія задоволено всміхнулися, ректор та декан некромантів відреагували максимально байдуже. Я ж зрадів: зіпсувати цей пристрій не вдалось. Або не наамгалися…

Почали з банальних питань: улюблений колір, улюблена їжа. Ельвіра помітно збадьорилась, коли змогла відповісти правильно, я теж всміхався. Все йшло добре, аж доки Мелані, аж мінячись від радості, що вигадала це питання, поцікавилась:

– Лорде Кіране, що леді Ельвіра думає про ваші почуття до неї?

Як відповісти так тонко, щоб Мелані не подумала, ніби між нами нічого нема?

– Ельвіра знає, наскільки я тепло до неї ставлюсь, – відказав я. – Хоча її природна невпевненість іноді заважає їй повністю насолодитися почуттями.

Сфери спалахнули. Це правда? Чи я підібрав вдале формулювання? Радше друге, звісно, але на душі миттю потеплішало.

Мелані насупилась. Її геть не радувала ані наша щирість, ані те, що все вдається.

– Що лорд Кіран вважає своїм найбільшим недоліком? – ректор Горнбім звірився зі списком питань. Попереднього, від королеви, там явно не було.

– Він вважає, що його переоцінюють і не помічають його слабкостей, – відказала Ельвіра, – але насправді найбільший недолік Кірана – те, наскільки він не визнає свою силу.

Я справді бував невпевненим в собі, але це здавалось мені цілком справедливим… Виявляється, ні, бо сфери сказали, що Ельвіра права.

– Опитування закінчено, – проголосив Горнбім. – Вимушений зазначити, впорались ви блискуче.

Ельвіра зраділа, але тривало це недовго. На жаль, для нас уже підготували нові випробування.

– Наскільки мені відомо, – заговорила Мелані. – драконів дуже турбує їх сумісність з нареченою. Чи не так, лорде Кіране?

– Так, це один з вагомих факторів відбору, хоча є дракони, що вчиняють за покликом серця, а не крові, – байдуже відказав я.

Ельвіра напружилась. Вона раніше за мене зрозуміла, куди все-таки хилитиме Мелані, і вже чекала моменту, коли доведеться відкидати звинувачення і протистояти суперниці.

– Тож, – королева усміхнулась, – я можу припустити, що ви, Кіране та Ельвіро, не знехтували цим вагомим показником? Тоді давайте перевіримо вашу сумісність. Я попросила варту привезти один з артефактів, що зберігаються у королівській скарбниці. Артефакт для перевірки крові обраниці чи обранця дракона. Ви ж не відмовите мені у такій дрібничці, як цей чудовий тест, правда?