3 (4)

Чезаре пішов, так і не отримавши від мене підтвердження, що я справді займусь тим самим артефактом. Дорогою він мало не вліз в мастило, ледь встиг підтиснути крило, яким зачепив величезну ємність, і чорна рідина розтеклась по землі.

– Пробач, – друг кинувся було прибирати, але я, подивившись на його крила, вирішив, що легше буде зробити все самому.

– Йди вже. Звідник крилатий.

– У Найсвітлішого Веда навчаюся, – підморгнув Чезаре і втік, перш ніж я встиг запустити в нього брудною ганчіркою.

Саме за миттям підлоги мене і застала Ельвіра.

– Взагалі-то саме для такого дракони-винахідники і тримають помічниць, – заявила вона, зупиняючись у мене над головою. – Щоб вони брали ганчірку в руки і бралися мити те, що дракон випадково розлив, розбив та перекинув. Тобі не обов’язково виконувати брудну роботу самотужки, ти ж знаєш про це, правда?

– Знаю, – всміхнувся я. – Але це не така вже й неприємна робота, то чом би не зробити її, не напружуючи тебе?

Ельвіра встала до мене боком та уважно дивилась на пляму.

– Іноді я почуваюсь абсолютною нездарою. Навіть іспит здати не змогла. Так було завжди, – вона перекинула через плече своє ніжно-рожеве волосся, а потім втомлено потерла скроні. Бліде обличчя дівчини виглядало сумним. А ще вона явно погано себе почувала, судячи з того, як терла очі та намагалась не мружитись.

– Голова болить? Щось не так після ЄПІ? – спитав стривожено я.

– Ти тікаєш від розмови про нездару.

– Ні, я просто не бачу сенсу заперечувати таку дурницю, це навіть не обговорюється. Ти ніяка не нездара! – заявив я їй рішуче. – А от те, що ти погано себе почуваєш, це вже доволі серйозно.

– Нормально я почуваюся.

– Точно?

– Точно.

– Ельвіро…

– М? – вона повернулась до мене і подарувала усмішку, яка явно мала переконати набридливого дракона в тому, що дівчина в повному порядку.

Може, зараз саме час запропонувати їй розважитись? Тільки ж не так в лоб. Ще неправильно зрозуміє… Якось би натякнути!

Серце прискорено забилось в грудях, перехопило дихання. Я прокляв себе за нерішучість і згадав пораду Чезаре. Покликати на побачення – це ж зовсім не складно. Просто кілька слів, так? Ми могли б сходити разом кудись…

– Ти часом не хочеш тістечок зі столичної пекарні?

Здається, на побачення запрошують не так. Але Ельвіра зреагувала з величезним ентузіазмом.

– Отих з лимонним курдом? Чи з шоколадом? М-м-м, маленьких солодких, на вишню схожих за формою, в білому шоколаді, – вона облизнулась. – Я, напевне, забагато їм. Пробач.

– Хороший апетит – це ж чудово!

– Так, але дівчата стільки їсти не повинні.

– Та не вигадуй, – відмахнувся я. – Але якщо ти не хочеш стільки солодкого, ми могли б зайти у ресторан там поруч і поїсти м’яса… Е, тобто… Салат. Звісно, я мав на увазі салат, – я затнувся. – І м’ясо.

Ельвіра розсміялась.

– Я ненажера, так? – вона потерла шию. – Завжди забагато їла. Навіть не знаю, як в мені це все поміщається… І як мене не рознесло так, щоб перестати проходити у двері, знаєш.

– Ти струнка і дуже приваблива.

– Ой, та ну тебе.

Ну от, вона навіть компліменти від мене не хоче приймати! А у Ельвіри справді була чудова фігура. Звісно, зараз трохи недоречно витріщатись на її тонку талію, вузькі плечі, стегна… Взагалі недоречно, тому я подивився дівчині прямо в очі.

Ельвіра виглядала засмученою. Я побачив нотки печалі на самому дні її прегарних очей і зрозумів, що мої неоковирні спроби запросити її на побачення їй неприємні. Не варто було навіть починати, а я, дурень, все ніяк не можу змовкнути, тримати язик за зубами.

– Можливо, ти погодишся поїсти разом, а потім позайматися ще магією? – запропонував я трохи сумніше, ніж варто було б.

Ельвіра зітхнула. Напевне, з полегшенням, що я нарешті відкинув дурнуваті спроби покликати її на побачення.

– Так, – сказала вона, – це було б чудово, Кіране.

Я всміхнувся. Що ж, вона може не відповідати мені взаємністю, це цілком нормально, якщо Ельвіра нічого не хоче. Головне, я стежитиму за тим, щоб вона була сита, в теплі, здорова, і ніякі Горнбіми та королеви не сміли посягати на її добробут. А магію для цього учити потрібно! Тож я полетів по м’ясо та тістечка зовсім не засмученим. Ну, може, трішечки.