2 (2)

Я стиснула руки в кулаки. Кіран – мало не загарчав. Він зробив крок вперед, заступаючи мене собою, і дуже виразно подивився на варту.

– Ви в курсі, що це не завадить мені обернутися? А що я винаходив ці артефакти? – роздратовано спитав він.

Вартові зблідли. Здається, Мелані їм не повідомила.

Кіран повів зап’ястком, і двері зачинилися зсередини, відрізаючи нас чотирьох – мене з моїм «нареченим», ректора і саму королеву, – від варти.

– Ельвіра залишається.

– Вона не має дару і втягує магію.

– Мелані, – Кіран виразно дивився на королеву, – я знаю, що ти мудра правителька і не хочеш, щоб я озвучував додаткові аргументи, чому Ельвіра абсолютно точно повинна лишитися.

Він на секунду перевів погляд на ректора. Вальдемар явно не розумів, про що мова. Звісно, королівна не розповіла йому про події, що відбулися одразу після мого потрапляння сюди.

Доки я, поранена, лежала в медичному блоці на межі життя і смерті, невідомий – на той момент – лиходій намагався створити портал до звичайного світу, того, що я вважала своїм домом. Такий портал міг би витягнути усю магію з Кофленди, але злочинця це не хвилювало.

Коли ж справу нарешті було розплутано, стало відомо: багато років тому хтось підмінив новонароджену доньку королеви Лінерики. Матері принесли немовля з Землі. Справжня королівна опинилась у ворожому світі, одна, навіть дня не проживши поруч з мамою.

Це була я.

Мелані, та сама дитина-підмінок, виросла та всіма силами намагалась захистити Кофленду. Вона добре знала, що необдаровані потраплянці випивають силу з довколишнього середовища – сама ж так робила. Зрештою, її спроби перевіряти іншосвітних гостей – логічні та правильні.

Але вона краще за інших знає, що я зараз саме там, де мені місце, але все одно продовжує наполягати на своєму.

– Мені невідомо, що за зміни відбуваються з людьми… І не тільки з ними в немагічному світі, Кіране, – після тривалої паузи заговорила Мелані. – Але я підозрюю, що тіло адаптується. Ельвіра дійсно може витягувати чари з простору. Так, це необов’язково проявляється одразу. У потраплянців теж є період насичення, можливо… Мені шкода.

Анітрохи їй не шкода, але ненависть Мелані сховала у погляді дуже вміло, начепила на обличчя ласкаву усмішку, від якої аж тоскно.

– Ми з Ельвірою працюємо у майстерні магічних артефактів, – нагадав Кіран. – Вона зі мною на одній виробничій лінії стоїть. І з артефактами все добре. я жодного разу не бачив, щоб Ельвіра витягнула з чогось силу. На іспиті щось пішло не так.

– Лорде Кіране, – Горнбім переступив з ноги на ногу, – я розумію ваші почуття, але краще не відкладати цю ситуацію до моменту, доки це стане дуже травматично для вас.

– Не тільки для мене.

– І для леді Ельвіри, звісно, також, – додав Вальдемар.

– Ні, пане ректоре. Я натякаю на те, що зазвичай адміністрація, яка проводить неправильні іспити в зоні відповідальності дракона, має високий ризик травматизації об його зуби, лапи, хвіст і раптове вогневиверження. Це я так, нагадую. Щоб ви розуміли, з ким маєте справу.

– Кіране, погрози – це навіть непристойно, – Мелані приклала руку до лоба.

– Ну що ж поробиш, якщо по-нормальному ви не розумієте.

– Куби однозначно вказали…

– Ельвіра може пройти експертизу ще раз, – заявив Кіран. – Я читав закон, і там є можливість повторної здачі ЄПІ через три місяці. Зареєструйте її, видайте тимчасову посвідку, тим паче, у вас є привід для цього, наші з нею заручини, – він ніжно стиснув мою руку і підтягнув ближче. – Все буде за законом, а вам не доведеться драконити дракона. Всі у виграші, вам так не здається?

Вальдемар смикнув себе за комірець, ніби йому враз стало душно. Мелані відвернулась, і я розібрала невдоволене:

– Драконити! Що за потраплянський словник…

– Ми могли б на це погодитись, – нарешті сказав Горнбім, – але лише в тому випадку, якщо леді Ельвіра справді нікому не буде шкодити. Якщо ви не проти, я все ж наповню куби ще раз, і ми перевіримо, наскільки все погано…

– Куби, які, скоріше за все, зламалися і показують неправильний результат? Оце вже ні. Нехай Ельвіра торкнеться відкритого живого магічного джерела. Не погасить – отже, з нею все добре. Погасить – питання знімаються.

– Але ж це смертельно небезпечно! – видихнув Горнбім. – Ви хочете, щоб я попросив когось з працівників про таке? Ні! Це виключено!

– Нащо мучити працівників? – Кіран розстебнув кілька ґудзиків сорочки, відкриваючи груди, і я побачила, як у нього над серцем спалахує багряна мітка. – Я готовий. Торкнися, Ельвіро. Все буде гаразд, і вони зрозуміють, що на магію ти ніяким чином не впливаєш.