1 (4)

Я витріщилась на Кірана, мов на божевільного.

Це звучало фантастично. Якби я була більш романтичною, ну, або бодай більш дурною, то вже б летіла в своїх мріях кудись на драконячій спині та уявляла себе парою найпрекраснішого чоловіка Кофленди. Але в мене в голові лишилось ще трішки мізків, не всі переплавилися, тож я не могла повірити ні у свої прекрасні рожеві мрії, ні навіть у почуте.

– Ти… Я… Що?.. – тільки й зуміла видихнути я.

– Лорде Кіране, – подала голос Мелані, – вам чудово відомо, що перебувати поруч з потраплянкою, що не володіє магією та може висмоктувати її з повітря, суворо заборонено. Будь ласка, відійдіть від дівчини, це може бути небезпечно.

– А вам добре відомо, Ваша Величносте, що дракони схильні говорити правду і лише правду, і клятви, що зобов’язують їх брехати, на них не діють.

Мелані прикипіла до свого стільця. Чезаре ледь помітно всміхнувся. Ректор покрутив головою, не розуміючи, про що мова.

…Королева Мелані сама була потраплянкою. Вона – не донька королеви Лінерики, визнаної божевільною, а лише підмінок. Мені досі не вірилось, що я – справжня дитина тієї відверто небезпечної жінки, але я мала рожево-золоте волосся, як Лінерика в молодості, гострі вуха, як у ельфійки, і навіть схожі риси обличчя.

Тож, можна сказати, виконала мрію багатьох дітей з притулків та знайшла власну матір. Краще не згадувати, в яких умовах, але знайшла.

Мелані, звісно, не збиралась віддавати трон. З усіх вона взяла клятву, що історію з Лінерикою та справжньою спадкоємицею можна забути. Кіран теж присягався більше не згадувати про це.

Я не відчувала ніякого стримування магії, але, напевне, це через те, що не розуміла, яке воно. Якби захотіла розтулити рот, нічого б не вийшло.

Але Кіран! Кіран може сказати правду?

– Я думаю, зараз не час для гучних заяв, – кахикнула Мелані, – і дуже раджу вам, лорде Кіране, не створювати потенційно небезпечну ситуацію.

– Чому ж ні, – Кіран обійняв мене міцніше. – Саме час. Я звертаю вашу увагу на те, що леді Ельвіра може залишитися за додатковою процедурою. Ми не надто хотіли афішувати цей факт, бо вона розраховувала чесно здати іспит, проте, враховуючи цей прикрий збій, який жодним чином не характеризує магічні здібності леді…

– Я б не була така впевнена, – скривилась Мелані.

– Отже, враховуючи збій, я готовий озвучити додаткову причину проведення реєстрації леді Ельвіри.

– У леді є діти? – кахикнув Горнбім. – У документах про це не вказано… Чи, можливо, мова йде про кровних кофлендських родичів?

– Можливо, – всміхнувся Кіран, дивлячись невідривно на Мелані. – Але я маю на увазі дещо інше. Леді Ельвіро, – він відступив від мене. – Дозвольте мені сказати правду про наші стосунки.

– Ем… Звісно, я дозволяю.

Він схилився та поцілував мій палець. Я здригнулась, відчувши, як долоня спалахнула жаром, а потім побачила магічний візерунок на шкірі.

Це… Що це таке?

– Леді Ельвіра, – повідомив він присутнім, – моя наречена. Ми заручені. За драконячою традицією, весілля не може відбутися раніше чим через півроку після накладення магічного візерунку, тому ми не поспішали це афішувати, проте, коли вже це так необхідно…

– Наречена, – скептично промовила Мелані, – не дружина.

– Ви ж розумієте, – втрутився Чезаре, – Ваша Величносте, що ніхто при своєму розумі не розлучатиме дракона з його парою через те, що наречена це не зовсім те, що дружина? Правда ж?

О, Мелані розуміла. Від цього її ненависть ставала все яскравішою, вона дивилась на мене так, ніби була готова знищити на місці.

Та все ж, Мелані процідила:

– Звісно. Думаю, леді Ельвіро, лорде Кіране, вам слід зачекати в окремому кабінеті, ми обговоримо, як це все… Правильно оформити. Трішки згодом. Зараз потрібно закінчити ЄПІ для інших і перезарядити куби.

– Само собою, – кивнув Кіран і обережно потягнув мене за руку, забираючи геть з зони для здачі іспиту.

Лише коли ми відійшли достатньо далеко, я витиснула з себе тихе:

– Дякую.

Він публічно оголосив про наші заручини, аби врятувати мене. Повірити не можу, що цей чоловік зважився на таке! Заради мене раніше і палець об палець вдарити не хотіли.

Але я все ще не вірила, що мене так просто залишать у спокої. Та й заручини не навічно. Не захоче ж цей дракон стати моїм чоловіком і прикривати собою завжди!

Отже, доведеться розібратися, що саме пішло не так на іспиті і чому зі мною сталась така халепа…