16.3

Попри впевненість у тому, що я усе зробила як годиться, шлунок однаково стиснувся в неприємному передчутті.

Ні, я маю знати. Якщо мачуха причетна до викрадень, справа вже не тільки у мені. Зникають інші жінки. Можливо вони ще живі. Можливо, дізнавшись правду, я зможу когось врятувати.

Якщо правда розчарує мене — то нехай. Моя родина однаково ніколи не давала мені марних сподівань на любов чи безпеку. Я навіть не вважаю їх родиною. Не направду. Та і як я могла б, коли вони щодня і щохвилини вказували мені на моє місце?

Головне, що Зірʼєн заприсягнувся, що розповість мені усю правду, і що ані я, ані Торн, не постраждаємо. І я не в тому становищі, щоб просити про більше. Принаймні не зараз.

“Коли ти хочеш, щоб я це зробила?” — глитнувши, спитала я.

Минулого разу видіння ледь не висмоктало мене досуха, і я сумнівалася, що передбачити смерть бога буде легше.

— Скоро, — неочікувано для мене, голос Зірʼєна долинув не з моєї голови, а з кутка кімнати, де він стояв, схрестивши руки на грудях та прихилившись плечем до стіни, — Тобі треба відновитися. А мені — дочекатися затемнення, коли моє тіло зможе повноцінно ступати по цій землі. Лише тоді звʼязок із цим світом буде достатньо сильним для того, щоб викликати в тебе видіння.

Я здивовано вигнула брови. Він був такий наполегливий усі ці дні, тож я вирішила, що Зірʼєн захоче розібратися з усім цим якнайшвидше.

— Звісно, я хочу розібратися із цим якнайшвидше, — роздратовано випалив він, — Від цього, хай йому грець, залежить моє життя. Але усе треба зробити правильно. Викликати видіння далеких подій — не так просто, як переглянути що сталося минулої ночі на місці злочину. Вони потребують концентрації та сили. Мені треба бути тут, щоб передати тобі мої сили, аби ти не вигоріла. Тож спробуй не померти у ці кілька днів до затемнення.

Сховавши руки у кишенях, він крутнувся на пʼятах, збираючись розчинитися в темряві, та я встигла схопити його за рукав.

Бог омани здивовано вигнув темні брови, прослідкувавши за моїми пальцями, що стискали мʼяку, майже невагому тканину, ніби зіткану з тіней.

— Стривай! — важко дихаючи, я розтисла пальці, — Мені треба просто бути поряд з Торном? Тоді я буду у безпеці?

— Відносній.

— Що?.. — розгублена, я застигла на місці. Я очікувала на більш розгорнуту відповідь, та, звісно, з цим проклятим богом усе мало перетворитися на загадку, — Що значить “у відносній”?

Він важко зітхнув, тамуючи невдоволення.

— Те і значить. Ти не в безпеці, допоки не розберешся з тим, хто на тебе полює, однак, допоки ти із принцом, той зробить усе, щоб тебе захистити.

— Звучить не дуже обнадійливо, — обережно зауважила я, обіймаючи себе за лікті.

В кімнаті було доволі тепло, щоб комфортно почуватися у нічній сорочці, однак попередження Зірʼєна викликало в мене хвилю сиріт. В поганому сенсі.

— Знаєш, мені було б набагато простіше захиститися, якби ти не ходив околяса, а прямо сказав звідки чекати небезпеки.

Губи бога невдоволено вигнулися.

— Любонько, навіть ми, боги, не знаємо усього. Ви, смертні, буваєте досить дурні та непередбачувані. Якби я судив усіх смертних з логічної точки зору, я б сказав, що, поки ти зі старшим принцом, тобі нічого не загрожує, бо тільки дурень ризикне напасти, поки ти під його захистом. Але я не можу сказати цього напевно. Так само як не можу передбачити чи буде ця дурна спроба вдалою чи самовбивчою. Хай там як, з Його Високістю твої шанси на виживання значно вищі, ніж деінде. Тож, зроби мені ласку, і бодай кілька днів не лізь у неприємності. Я повернуся, коли прийде час.

Й, не сказавши більше ні слова, він розчинився у тінях, залишивши мене у зловісній тиші кімнати.

Його попередження осіло неприємною вагою в моїх грудях.

Я і раніше розуміла, що мені загрожує небезпека. Щоправда, якщо не рахувати невдалого викрадення та замаху на життя Торна у кареті, я вважала, що найгірше, що зі мною може статися — це якщо мачуха знайде спосіб примусити мене до шлюбу з тим мерзотником, лордом Рамом. А тепер…

Невже мачуха справді настільки ненавиділа мене, що бажала мені смерті? І, якщо це правда, чому вона вирішила позбутися мене тільки зараз? Впевнена, вона мала інші нагоди зробити це раніше, не викликаючи підозр…

Я міркувала про це, марно шукаючи відповідей.

Зірʼєн точно знав, яку роль у всьому цьому відіграла мачуха, однак він ясно дав зрозуміти, що не скаже мені більше, допоки я не виконаю своєї частини угоди, і байдуже, що я не зможу цього зробити ще кілька днів.

Також я мала розповісти Торнові про своє рішення, перш ніж він дізнається про це в інший спосіб.

Можливо в нас нічого не вийде. Можливо я не вірю у наш щасливий кінець, ніби в якійсь казці. Однак я вже раз ледь не зруйнувала довіру між нами, й не мала наміру повторювати старі помилки.

Хоча, звісно, він навряд зрадіє від цієї звістки…

Кого я обманюю? Торн буде розлючений. І, мабуть, матиме рацію. Він попереджав мене, що це небезпечно, що йому не можна вірити, та я прийняла рішення, усе обміркувала, і була впевнена в тім, що Торн поважатиме його. Навіть якщо не згоден із ним.