13.4

♜

Зрештою, втома та виснаження взяли гору, і я пірнув у глибокий сон.

Щоправда ненадовго.

Надворі ще світив повний місяць, коли в мої двері хтось забарабанив, а тоді я почув схвильований голос молодшого лицаря:

— Ваша Високосте! Ваша Високосте, ми знайшли знаряддя вбивства!

Важко зітхнувши, я розімкнув повіки та потер лоба. Схоже, відпочинок мені найближчим часом не світить.

Довелося поспіхом вдягатися, й запросити його до кімнати, щоб обговорити знахідку із лицарями.

Знаряддям вбивства виявився… Кухарський ніж.

— Як ви взагалі про це дізналися? Хіба ви не перевірили кухонне приладдя раніше? — спитав я насуплено.

— Перевірили, Ваша Високосте, — кивнув молодший лицар, — Його не було при першій перевірці, й одна з працівниць кухні помітила, що він був не на тому ж місці, що і завжди. Ми впевнені, що хтось, тобто убивця чи його спільник, повернув ніж на кухню після перевірки. Ним часто ріжуть сире мʼясо, тож, мабуть, він сподівався, що ніхто не зверне увагу, навіть якщо на ньому залишиться крапля крові…

Це мало сенс. І водночас ні.

Серра сказала, що вбивця прийшов з вулиці й потрапив до трактиру через вікно. Навряд він мав час, щоб спуститися на кухню та взяти ножа, щоб зробити брудну справу. Та й, навіть якщо так, навіщо йому повертатися й повертати ніж?

— Ви впевнені, що жертву вбили саме цим ножем?

— Так, це підтвердила магічна експертиза. Розмір і форма леза співпадають з нанесеною раною. Крім того, хоч його і вимили, на ньому однаково були знайдені залишки крові жертви.

Стиснувши щелепи, я заходив по кімнаті.

В грудях засіло передчуття, яке я не міг до кінця пояснити. Ніби щось не так. Відчуття неправильності.

В голові зринали спогади, що, здавалося, ніяк не були повʼязані: те, що до Серри заговорив Зірʼєн, як вона сказала, що може щось приховувати, що я не знаю її, і її дивна поведінка, ніби викликана почуттям провини…

Коли усе склалося до купи, я був майже впевнений, що знайшов відповідь, однак не розумів чому. Нащо Серрі брехати про вбивцю?

Ні, мабуть, вона просто неправильно усе зрозуміла. Видіння зрідка бувають чіткі. Часто їх важко правильно інтерпретувати. Вбивця міг залізти на вищий поверх по стіні, щоб залишитися непоміченим, і зникнути так само.

Це було найлогічнішим поясненням. От тільки чомусь я не міг його прийняти.

Чому вона почувалася винною?

— До ранку зібрати увесь персонал, — суворо наказав я, — що працює на кухні, або ж має туди доступ. Покоївки, що носять їжу, фермери, що привозять продукти. Кожного треба повторно допитати. Особливо головного кухаря, що не доповів про зникнення ножа.

— Так, Ваша Високосте! — він низько вклонився мені, тоді трохи помʼявся, ніби добираючи слова.

— Ти ще чогось хотів? — це була не його провина, але я був не в настрої, й мої слова могли пролунати трохи різкіше, ніж зазвичай.

— Якщо дозволите… — нерішуче промовив той, — Хіба банші не казала, що нам слід шукати вбивцю поза трактиром? Можливо нам варто до неї дослухатися?

Він мав слушність. Хоча від цього анітрохи не легше.

— Банші не знають всього. Вони бачать окремі деталі чужої смерті, — спокійно зауважив я, намагаючись ігнорувати тривожне дзижчання у грудях.

Я знову і знову прокручував в голові нашу останню розмову. Її відчай.

Бог омани запропонував їй угоду.

Він не приходить, коли тобі нема чого приховувати.

Ні. Зарано робити такі висновки. Ми досі не знайшли вбивцю. І не можна ігнорувати свідчення про те, що вбитий намагався позичити в сестри велику суму за кілька місяців до смерті, і здавався наляканим, коли тільки прибув до трактиру.

— Крім того, ми не можемо ігнорувати нові докази. Мусимо перевірити усе. Також треба відправити запит до банку, зʼясувати чи не було останнім часом підозрілих операцій з рахунком вбитого, і допитати його слуг. Якщо хтось з них був свідком його сварки з кимось, чи знає кому він був винен гроші, це може вказати на ймовірного вбивцю.

— Так, Ваша Високосте. Я негайно усім займуся.

Він знову вклонився і, зрештою, залишив мою кімнату, та я і далі сидів, поклавши лікті на стіл, й зціпивши пальці в замок. Міркував.

Я міг висувати припущення, боротися із сумнівами, доки це розслідування не закінчиться, або… Спробувати поговорити зі Серрою. Зʼясувати усе.

Вона не могла брехати чи замовчувати важливу інформацію. Точно не без серйозної причини. І, хоч я цього й не хотів, в гіршому разі я міг вдатися до умов нашої угоди, щоб змусити її сказати правду.

Звісно, я не хотів, щоб це було аж так. Неможливо будувати нормальні довірливі стосунки, навіть робочі,  вдаючись до таких заходів. І все ж я мав обовʼязки перед королівством, перед своїм народом, які я не міг ігнорувати, навіть якщо дуже не хотів ранити її почуття.

Я — майбутній король, і, якщо боги не обірвуть моє життя раніше, я ним стану. Я прийматиму важкі рішення, що не всім пристануть до душі. Можливо вони не будуть подобатись навіть мені.