РОЗДІЛ 11

Торн

Минула майже година, перш ніж Серра поринула у сон.

Я наказав своїм лицарям пильнувати її кімнату, й докладати, якщо щось станеться, тож, щойно мене розбудили, повідомивши, що вона кричить, я попередив їх, що треба шукати тіло, а сам кинувся до її кімнати.

Вона була геть слабка і холодна, і, розплющивши очі, навіть не усвідомлювала цього.

Я не був цілителем, та однаково міг сказати, що повторне видіння менше ніж за добу — не робить ласки її організму. Серра була виснажена, і єдине, що я міг зробити, щоб якось їй допомогти, це поділитися магією.

Не думаю що вона усвідомлювала що я робив, інакше навряд дозволила б мені залишитися до ранку. Та, на щастя, Серра була надто втомлена, щоб щось зауважити чи сперечатися.

♜

Пробудження було важким. Щоб поповнити її резерв, мені довелося поділитися з нею своїм, і це призвело до виснаження. Не такого небезпечного, як те, що торкнулося її вчора, однак і приємного було мало.

Зазвичай мені вдавалося уникати цього стану, та не сьогодні. Не після того, як усю ніч допомагав Серрі відновлюватися.

Я наказав своїм людям не будити нас, хіба що трапиться щось, що потребуватиме моєї невідкладної уваги. Щось, із чим вони не зможуть впоратися. Тож ніхто не посилював мого головного болю, грюкаючи у двері. Та від цього було не легше.

Серра ще спала, коли я продер очі й мʼяко випустив її з обіймів, тільки невдоволено простогнала, зариваючись у ковдру.

На моїх губах зʼявилася посмішка. Я провів долонею по її мʼякому  волоссю, та наблизився до дверей. Варто було якомога швидше поснідати та розібратися із тим безладом, що стався вчора.

Звіт був невтішний: посеред ночі хтось вбив одного з постояльців. Судячи з численних переломів, його зіштовхнули зі сходів, а тоді протягнули коридором і перерізали горло. Це сталося поверхом вище від того, де чергували лицарі. Ніхто нічого підозрілого не бачив і не чув. За ранок був опитаний весь персонал та постояльці трактиру, й обшуканий кожен закут.

— Жодних слідів?

Малкол похитав головою.

— Мені шкода, Ваша Високосте. Мабуть, це був досвічений найманець. Звісно, ми додатково опитаємо його родину та друзів, спробуємо дізнатися чи хтось міг бажати йому смерті. Можливо він комусь заборгував…

Я кивнув. Відсутність зачіпок не була типовою у нашій справі. Зазвичай ми мали бодай одну річ, за яку могли вхопитися. Більшість вбивств не були спланованими, й вбивці просто не мали достатньо часу та досвіду, щоб усе приховати.

— Можливо в нього щось вкрали? В його кімнаті є сліди обшуку?

— Ні, принаймні нічого такого, щоб ми могли виявити самостійно. Ймовірно після розмови з його близькими щось проясниться.

— З кимось вже вдалося звʼязатися?

— Так, з його сестрою та найкращим другом, вони одружені, прибудуть сьогодні ввечорі, щоб дати свідчення.

— Добре. І все ж продовжуйте пильнувати. Якщо вбивця досі в трактирі, ми не можемо його пропустити. Хтось з них може бути винним.

— Так, Ваша Високосте.

Малкол вже мав би піти, взявшись за виконання мого наказу, однак натомість він завмер в нерішучості.

— Ти щось хотів? — мʼяко спитав я, хоча єдине, про що я насправді думав — це як поїсти, поки мене ще тримають ноги.

На жаль, робота ніколи не чекає. Якби вночі стан Серри не був критичним, саме я відправився б на місце злочину, і навряд знайшов би бодай хвилинку, щоб перепочити.

— Перепрошую, але… Та дівчина — банші, так? — він соромʼязливо переступив з ноги на ногу, не впевнений чи варто мене про це питати. Втім, у його цікавості не було нічого дивного. Після того, як крик Серри перебудив увесь трактир, було неможливо приховати від когось її природу. Тож я кивнув.

— В такому разі, хіба нам не варто звернутися до неї по допомогу? Я трохи вивчав поглиблений курс магічних народів в академії, і нам розповідали, що банші мають особливий звʼязок зі вбитими та тими, хто от-от помре. Навіть перебування на місці вбивства чи близький контакт з речима вбивці або жертви можуть спровокувати видіння і підштовхнути розслідування…

Я витягнув руку уперед. Мусив зупинити його, доки він не продовжив.

— Малкол, ти маєш рацію. Однак вона ще занадто юна, і її резерв двічі дійшов до критичного стану лише за один день. Безперечно, ми звернемося за допомогою представниць її роду, якщо не отримаємо інших зачіпок, але Серрі потрібен відпочинок. Тому я дуже прошу тебе не підштовхувати її до цього.

— Не підштовхувати мене до чого? — тихо спитала Серра, визирнувши з-за дверей кімнати.

Схоже вона почула частину нашої розмови, і була не дуже задоволена тим, що я сказав. Звісно, я цього не хотів. Серра мала б спати приблизно до обіду, щоб відновитися.

Зітхнувши, я відпустив Малкола. Він зміряв нас розгубленим поглядом та вклонився, а тоді пішов, а я повернувся до Серри.

— Нам краще поговорити в кімнаті.

Постояльці трактиру на цьому поверсі вже, певно, вуха розвісили. Не варто і далі тішити їхню цікавість.