8.2

Серра кивнула, втім вираз її обличчя не змінився.

— Ви маєте для мене ще якесь завдання, Ваша Високосте? — тихо спитала вона, не піднімаючи очей. Я задумався. На мить в моїй голові виникла ідея…

Ні, це божевілля. Та, з іншого боку, так ми можемо дізнатися більше, ніж під час допиту. Можливо ми нарешті зрушимо справу з мертвої точки.

— Серро, що ти думаєш щодо відрядження?

Моє питання заскочило її зненацька. Різко піднявши голову, вона розгублено подивилася на мене, ніби не була впевнена у тому, що правильно почула мене.

— Відрядження? — перепитала Серра.

Її брови були насуплені. Здавалося, вона намагалася зрозуміти що в мене на думці. Та, оскільки не була наділена ментальною магією чи навичками, необхідними для ведення допитів, не досягла успіху.

— Я гадаю, ми можемо уникнути допиту твоєї колишньої наставниці, якщо особисто поїдемо та перевіримо місце, в яке вона тебе відправила, — промовив я.

Серра вражено розтулила губи, однак не поспішала з відповіддю, чи то міркуючи над моєю пропозицією, чи то була надто вражена тим, що почула, тож я продовжив:

— Мушу попередити, ризик малий, але він є. Звісно, зі свого боку я та мої люди зроблять усе задля твоєї безпеки, і все ж я зрозумію, якщо ти відмовишся. Звісно, в такому разі для тебе нічого не зміниться. Ти не зобовʼязана брати участь у чомусь подібному. Наша угода цього не передбачає, тож це тільки твоє рішення.

Якийсь час вона мовчала, і я не тиснув на неї, терпляче чекаючи, поки Серра усе це перетравить.

Більшість жінок на її місці відмовилися б. Не пішли б на ризик, хай який малий, знаючи скільки їхніх попередниць безслідно зникли. Та щось мені підказувало, що вона погодиться. Через вдячність до старшої служниці, почуття провини, цікавість, і, зрештою, бажання довести, що, навіть без магії, вона може бути мені корисною.

Це практично було написано в неї на обличчі.

Я, звісно, не мав би пропонувати їй це. Не мав спонукати й заохочувати до цього ризику. Але минуло забагато часу. Забагато життів на кону. Я мав щось зробити.

— Я згодна, — зрештою промовила вона, — То який план? Я поїду до Зорну, ви перевдягнетеся у візника…

— І просто залишу тебе у вампірській таверні? Оце вже ні. В нашій угоді вказано, що я дбатиму про твою безпеку та добробут, тож я мушу бути з тобою.

Серра насупилася, марно намагаючись всістися у кріслі. Схоже те, що вона не могла зрозуміти, що коїться в моїй голові, неабияк її дратувало.

— То що ви плануєте робити, Ваша Високосте?

— Я залишуся в таверні, як гість. І заберу тебе, щойно ми дізнаємося чи було це пасткою. Звісно, ми будемо не самі. На випадок, якщо щось піде не за планом. І на тобі, крім захисних заклинань, завжди буде кілька артефактів для прослуховування і фіксації того, що відбувається, і портальних каменів, щоб ти могла втекти.

Закусивши губу, Серра якийсь час мовчала, та я бачив, що її щось непокоїть.

— Ти досі можеш передумати, — мʼяко промовив я, — Ти не зобовʼязана погоджуватися на це. Я розумію, це лякає. Більшість людей відмовилася б.

— Справа не в цьому, — тихо відказала вона, ховаючи погляд, й перебираючи власні пальці. Її щоки знову порожевіли, ніби від сорому, а тоді Серра похитала головою,  — Просто… Нічого, це дурниці. Звісно, я допоможу вам, Ваша Високосте. Я дала вам слово і не збираюся його забирати.

Я міг би змиритися з її мовчанням. Певно, так і варто було зробити. Однак цікавість зрештою взяла гору. Я хотів знати.

— Скажи мені.

Вона глитнула, заціпенівши, ніби лань перед хижаком, тоді повільно вдихнула, і, не дивлячись мені в очі, пробурмотіла:

— Це був мій запасний варіант, на випадок, якщо ви мене… Якщо з цією роботою раптом нічого не вийде. Якщо це не пастка, я більше не зможу туди повернутися. Хай в якому боргу власник перед старшою служницею, він не прийме на роботу дівчину, що обманула його, й втерлася у довіру лише заради того, щоб рознюхати у його закладі. Та і я не посмію…

Прокляття. Звісно, для неї це питання виживання. Я мав би зрозуміти раніше.

— Враховуючи наші нинішні підозри, я однаково не відпустив би тебе туди саму, — рівним тоном проказав я, — Та, якщо тебе це так непокоїть, обіцяю, що знайду для тебе краще і безпечніше місце, якщо ми не спрацюємося.

На мить в її очах зʼявилася тінь недовіри, тож я продовжив:

— Можемо додати цей пункт у договір, заразом з підвищеною платнею, враховуючи усі ризики…

— Але… Навіщо це вам? — спитала вона, різко підвівши на мене погляд, а тоді знітилася: — Пробачте, Ваша Високосте, я справді вдячна за вашу доброту, але не розумію навіщо вам аж так опікуватися якоюсь дівчиною…

— Перш за все, ти моя помічниця, Серро. Моя піддана. І, як я вже казав, я піклуюся про своїх людей.  А по-друге, хай які в тебе стосунки з родиною, ти все ж донька герцога.

— Байстрючка, — тихо виправила мене вона, і з того, як потьмяніло її обличчя, я зрозумів, що сама вона дуже часто чула це слово від інших.