4.4

Після зустрічі з герцогинею я довго не міг заспокоїтися. Серце розлючено билося об ребра через те, що я дозволив їй просто піти після усього, що вона зробила. Як прийшла сюди, збираючись забрати Серру. Як нахабно брехала мені в обличчя.

Я попросив Харма особисто подбати про те, щоб герцогиня знайшла вихід.

Мабуть, доведеться також попросити когось наглядати за Серрафімою увесь той час, що вона тут, й тим паче коли вона виходитиме за межі палацу.

Не знаю навіщо вона аж так потрібна лорду Раму, але не вірю, що вони так легко залишать її у спокої. Це лише питання часу, коли вони зроблять наступний хід.

Тож нам слід укласти угоду якомога швидше, й подбати про додатковий захист.

Харм повернувся за кілька хвилин, і доклав, що герцогиня сіла в карету, що відправилася на південь столиці, у бік маєтку.

— Чудово. Не думаю що вона повернеться найближчим часом, але про всяк випадок нехай хтось слідкує за пересуваннями герцогині та її листуванням. Особливо із лордом Рамом.

Харм приклав праву руку до серця та вклонився. Його холодні очі сяйнули у тінях.

— Будуть ще розпорядження?

— Так. Супроводи, будь ласка, до мене Серрафіму. Час покінчити з формальностями.

— Так, Ваша Високосте.

♜

Cеррафіма увійшла до мого кабінету після стукоту Харма. Волосся дівчина зібрала у низький пучок, а на себе надягнула одну з найскромніших суконь з тих, що для неї придбали за моїм наказом: синя тканина, довгі вузькі рукави, високий комір, перевʼязаний простою чорною стрічкою. Вона трималася стримано, з якоюсь дивною рішучістю.

— Ви кликали, Ваша Високосте?

— Так, будь ласка, сідай, — я вказав їй на друге крісло, й вона сіла, склавши руки на колінах. У повітрі відчувався солодкий запах зілля для ван та травяний — від мазі, якою я наказав їй обробляти руки.

Це добре. Я сподівався, що її руки якомога швидше зціляться.

— Ти обміркувала нашу угоду? — нехай формально ми домовилися про це раніше, я мусив спитати її.

На щастя, вона не стала вередувати, тільки опустила погляд та кивнула.

— Так, Ваша Високосте. Я сподіваюся, що зможу бути корисною, попри відсутність дару.

— Добре. 

Я трохи постукав пальцями по столу, а тоді подав їй документ.

— Ознайомся, будь ласка. Якщо вирішиш, що якась з умов для тебе є неприйнятною, або захочеш додати якусь ще — кажи, ми обговоримо і спробуємо дійти компромісу.

Серра так довго дивилася на документ, що в мене закралися ще гірші підозри.

Я зрозумів, що навіть не спитав в неї чи вона вміє читати. Вочевидь, її не виховували, як спадкоємицю герцога, навіть попри відсутність в нього та герцогині законних дітей, та я не думав, що усе може бути аж так погано…

— Серро? — тихо спитав я.

Вона подивилася мені в очі, й щоки дівчині вкрилися рясним румʼянцем.

— Серро, ти вмієш читати?

За мить її погляд став таким лютим, що я відчув себе останнім бовдуром.

— Звісно, я вмію читати, Ваша Високосте. Усі слуги в домі герцога вміють.

— Вибач, — я зітхнув, — Просто ти так довго дивилася на перший пункт… Я дійшов хибних висновків.

— Просто я не розумію навіщо ви його додали. Ще й першим… Хіба це не занадто? Це ж…

— Що? — мої очі насмішливо зблиснули. Спостерігати за тим, як вона ніяковіє та шаріється було весело.

— Це неприйнятно, Ваша Високосте. Мітка, як ото ця… Можливо я погано знаюся на магії, але навіть така необдарована дівчина, як я, розуміє, що це занадто. Зрештою, я збираюся бути вашою помічницею, не нареченою, тож я не бачу необхідності…

— Пробач, але ця умова не обговорюється, — спокійно промовив я, — Місце моєї помічниці — це не лише привілей та обовʼязки, Серро, це ризик. Я мушу знати, що завжди зможу знайти тебе та втрутитися, якщо виникне така необхідність. До того ж, попри чутки, котрі люблять розпускати деякі романтичні особистості, зокрема автори популярних романів, ритуал не містить пункту про оголені тіла та інтимну близкість. Хоча, зізнаюся, ідея сумістити ці дві речі є доволі інтригуючою, — не втримавшись, додав я, спостерігаючи за тим, як в неї маковіють гострі кінчики вух, — Запевняю тебе, що у цьому немає жодної необхідності... Хіба що ти б сама цього хотіла.

— Ваша Високосте, — її голос був різкішим, ніж я коли-небудь чув, а погляд палав від роздратування. Мабуть я таки перетнув межу, — будь ласка, залиште цей флірт для своєї майбутньої нареченої. Я тут щоб стати вашою помічницею, і я дуже сподіваюся, що ви запросили мене сюди не для того, аби затягнути у ваше ліжко. Бо інакше краще обірвати цю нашу розмову просто зараз.

— І перейти до справи?

Я мав би притримати язика, та не поводитися як повний довбень, та чомусь не міг. Мені подобалося фліртувати із нею. Подобалося спостерігати за її живою реакцією, сповненою обурення. Подобалося як вона пронизує мене суворим поглядом, ніби королева.