3.3

Служниця знову вклонилася мені, повідомила, що залишиться у кімнаті, на випадок, якщо мені все ж знадобиться допомога, і, зрештою, я знову опинилася насамоті.

Ванна кімната була меншою за спальню, та однаково невиправдано величезною. Та і сама ванна була завеликою для одного. Особливо для мене. Геть не схоже на льох, з якого, сидячі на лаві, мусили зачерпувати воду усі слуги. Воду для нього гріли ледь-ледь, й, зазвичай, коли до мене доходила черга, вона вже не була теплою. Анітрохи.

Вода ж у ванні… Парувала. Вона була такою гарячою, що торкатися її мало б боляче. Однак я відчула лише тепло та приємне поколювання.

Зрештою, скинувши одяг, що геть не потребував сторонньої допомоги, адже сукні служниць не мають купи завʼязок та ґудзиків, на відміну від суконь леді з поважних родів, я занурилася у гарячу воду. Зболені мʼязи вмить розслабилися і з моїх губ зірвалося тихе полегшене зітхання.

Боги, як приємно!

Я заплющила очі, й поклала голову на край ванни, відчуваючи, що залюбки могла б поснути просто тут, і байдуже на ризики потоплення.

Тепер я розуміла чого мачуха так довго могла приймати ванну. Ми ж, слуги, не мали на це часу, та й, навіть якби так, льох з холодною водою — не надто приваблива перспектива.

Але тут… Це була геть інша справа.

Я так розслабилася, що навіть геть забула про усі ті склянки, які Нора привезла та залишила на таці біля ванни, й про те, що гадки не маю що і де там є. А намагатись вгадати може бути ризиковано. Що як я нанесу зілля для видалення волосся просто на голову?

З іншого боку, мені взагалі було необов’язково ними користуватися. Зрештою, багато років для мене було достатньо шматка мила.

Після кількох хвилин вагань, я невпевнено покликала дівчину:

— Норо?

Мені було незручно її займати, та все ж я мусила визнати, що не впораюся без її допомоги.

— Так, пані?

— Ем… ти могла б, будь ласка, розповісти мені про ці… скляночки? Вони без підписів, і я боюся, що сама можу намудрити…

— Звісно, пані, — спокійно відгукнулася вона, — Мені увійти?

Першим поривом було сказати “ні”, проте як ще їй пояснити мені те, що треба? Тож я змирилася із необхідністю впустити її, підтягнула коліна до грудей та промовила:

— Так, звісно. Дякую.

Прочинивши двері, Нора схилила голову та наблизилася до таці, тоді стала по черзі брати склянки з різним вмістом, й пояснювати мені навіщо кожен з них. Як зʼясувалося, аж три зілля були призначені для волосся, стільки ж для шкіри, і окремо для обличчя, зокрема для шкіри навколо очей та губ.

— Як це можна запамʼятати? — приречено зітхнула я.

— Леді не повинні, — мʼяко пояснила Нора, — Для цього в них є служниці.

Почервонівши, я відвела від неї погляд. Розуміла, що вона каже правду, але у цьому була велика… Величезна проблема.

Я — не леді. І ніколи не буду.

Нехай мій батько герцог, нехай формально я носила імʼя його роду, мене ніколи не відрекомендовували до двору, і, я знала, не збиралися цього робити. Лорд Рам просто забрав би мене до свого маєтку, де я була б такою самою служницею… Тільки гірше.

Набагато гірше.

Це справжнє диво, що я вирвалася, і що змогла уникнути справжніх викрадачів завдяки втручанню Його Високості.

Я двічі ледь не потрапила у страшну біду, і просто… Хотіла трохи перепочити. Не думати про небезпеку. Про те, що, попри обіцянку принца, мачуха та лорд Рам знайдуть спосіб дотягнутися до мене. Про те, що сам принц може не бути таким безпечним, яким здається.

Тож я дозволила їй допомогти мені.

— Ви зблідли, пані, вам недобре? — спитала Нора, намилюючи мою голову мильним запашним зіллям, — Можливо варто покликати цілителя?

Я похитала головою. Не хотіла завдавати більшого клопоту.

— Це просто нерви, — зітхнула я, — Я… Сьогодні багато чого сталося. Не знаю скільки тобі відомо…

— Мені відомо тільки те, що Його Високість призначив вас своєю особистою помічницею, й наказав мені дбати про вас.

— Що ж… — або в королівському палаці серед слуг набагато менше пліткарів, або ж Нора просто вміє поводитися стримано. Хай там як, це корисна навичка, — Я — позашлюбна донька герцога, — зітхнула я, — Необдарована. Моя мама була служницею в його домі. Коли вона померла, батько забрав мене, й віддав на виховання старшій служниці. Коли я трохи підросла, я сама стала служницею в його домі. А нещодавно… Мачуха домовилася з лордом Рамом про заручини.

Я стиснула губи. Згадувати про все це вголос було непросто. Складніше, ніж я собі уявляла. Але я подумала, що, якщо вона дізнається мене краще… Можливо вона більше не триматиметься зі мною так офіційно. Можливо ми зможемо потоваришувати?

Я б хотіла мати подругу… Бодай тут.

Коли я розповіла Норі про те, що ледь не зробив лорд Рам, і про реакцію мачухи, її погляд з крижаного перетворився на вбивчий.

— Які мерзотники! Не хвилюйтеся, Його Високість обовʼязково їх покарає! Коїти таке просто в нашому королівстві, з рідною дитиною!