2.4

♜

— Що сталося, мій хлопчику? Мені повідомили, що ти негайно хочеш зустрітися зі мною.

Щойно я увійшов до батькового кабінету, він відірвався від документів та підвівся, щоб привітати мене. Батькові обійми були такими самими теплими, як і завжди.

Хоч я і знав, що він — не мій кровний батько, король завжди ставився до мене, як до рідного сина. І навіть з появою Сайрена, його рідного сина, це не змінилося. Він сказав, що віднині в нього двоє синів, і ми будемо братами.

— Так, батьку. Боюся, мені необхідна твоя порада. І допомога.

Я розповів йому про те, що сталося, зокрема про Серрафіму та її ситуацію з герцогом та лордом Рамом. І, звісно, про свій намір втрутитися.

Як я і очікував, дослухавши мою розповідь, батько спохмурнів.

— Я був кращої думки про герцога, — промовив він, переплівши пальці рук. Брови короля насупилися, — Чинити так з рідною дитиною…

Батько важко зітхнув і потер перенісся, обмірковуючи почуте.

— Ти молодець, що втрутився. Король не може ігнорувати, коли його піддані страждають. Але ти дійсно хочеш зробити її своєю помічницею? Зрештою, ти її заледве знаєш, і це важлива посада…

— Вона підпише магічний контракт, — запевнив я батька.

Нехай я добрий, та не дурний. Кожен, хто має доступ до важливої інформації у королівстві, мусить підписувати такі контракти, щоб уникнути неприємностей.

— Я кажу не про те. Магічний контракт не обговорюється. Справа у тому, чи зможе ця дівчина бути корисною, як твоя помічниця?

Я відповів не одразу. Його сумніви були цілком зрозумілі. Допомога — це одна справа. Пропозиція роботи на десь на кухні чи деінде — також. Але місце особистої помічниці…

— Я маю особистий інтерес, батьку, — рівним тоном промовив я.

Його погляд змінився. Він примружився, ненадовго стиснувши губи у тонку лінію.

— Я виховував тебе порядним чоловіком, Торне. Тим, хто допомагає, рятує, а не кривдить. Тож я розраховую на твою порядність. Сподіваюся ти не збираєшся скористатися вразливим становищем дівчини, бо я цього не терпітиму. Особливо від рідного сина.

— Звісно, батьку. Я не збираюся їй шкодити, — і я розчарувався б у ньому, якби він сказав щось інше.

Від моїх слів король трохи розслабився, відкинувшись на спинку крісла, й задумливо постукав пальцями по столу.

— Тоді про який інтерес йдеться? — спитав він.

Я всміхнувся.

— Вона мені сподобалася. І я хочу особисто запевнитися у тому, що лорд Рам та її родина не ризикнуть до неї сунутися. Якби вона працювала на кухні, або деінде, вони мали б таку можливість, але, якщо Серрафіма буде моєю особистою помічницею…

— Це дасть їй повну недоторканість, — король кивнув, погоджуючись з цією думкою.

— А щодо навичок — то пусте. Ти чудово знаєш, що я даю раду власним обовʼязкам. Ця посада — лише для її захисту. Тільки й усе.

З губ батька зірвалося втомлене зітхання. Він потер підборіддя, явно сумніваючись в доцільності моєї ідеї.

— Ти вже дорослий, — визнав батько, — І можеш сам приймати рішення. Сподіваюся ти про нього не пошкодуєш, синку. А щодо мого втручання… Я особисто підпишу твій лист до герцога і лорда Рама. Тут ти матимеш мою повну підтримку.

— Дякую, батьку, — кивнув я, — Я у тобі не сумнівався. Але, боюся, в тому, що стосується лорда Рама, буде замало одного попередження. Якщо на місці Серрафіми опиниться інша дівчина? Чи служниця? Хтось, хто не зможе себе захистити, і не матиме до кого звернутися? Треба покарати мерзотника.

— Це… не так просто, Торне. Дівчина має свідчити проти нього. Офіційно. Перед слідчим комітетом і магом-менталістом, що підтвердить правдивість її слів. Тільки якщо це підтвердиться ми зможемо вдатися до інших, ефективніших методів вирішення цієї проблеми. Ти зможеш отримати від нею згоду?

— Я спробую. Впевнений, вона захоче, щоб негідника покарали. Але вирішувати їй, я не тиснутиму на неї.

— Добре. Ти завжди був розважливим, синку, і добрим до тих, хто потребував твоєї допомоги, тому я довіряю твоєму рішенню. Піклуйся про неї. Тепер це твоя відповідальність.

— Так, батьку.

— І будь обережним з лордом Рамом. Він — не остання людина в королівстві, і навряд пробачить тобі те, що ти вкрав дівчину в нього з-під носа. Часом буває важко передбачити реакцію аристократії, та інколи вона очевидна. Він слизький змій, непорядний, такі часто не мають меж. Навіть твоє імʼя може його не спинити.

Я кивнув. Батько мав рацію. Як старший принц, спадкоємець, я добре знав, що королівська кров не гарантує недоторканості. Власна мати змусила мене добре вивчити цей урок, коли отруїла, щоб звинуватити у спробі вбивства мого зведеного брата. Усе заради влади. Щоб прибрати другого принца у черзі на трон.

Я міг би померти, якби не моя подруга і амулет, котрим вона пожертвувала задля мого спасіння.

Але усе, про що думала моя мати, це влада що вислизала з її рук.

— Дякую за попередження, батьку. Обіцяю бути обачним. І поговорити з Серрафімою щодо свідчень. Якщо ми зможемо вберегти від лорда Рама не лише її, а й інших жінок, гадаю вона прийме правильне рішення.