РОЗДІЛ 2

Торн

Часом складно передбачити як минеться місія. Не завжди усе йде за планом.

Наприклад тиждень тому, коли пройшов рейд на підпільну ігрову залу, я геть не очікував, що одним з порушників закону виявиться балакучий єдиноріг з нікотиновою залежністю.

На щастя, це не мені довелося слухати його  непристойні пісенькі у камері пів ночі.

Але дівчина, яку ми врятували у лісі...

Прокляття, вона дійсно прямувала до Зорну, міста вампірів, бо її примушували до шлюбу з якимсь мерзотником.

Я просто не міг залишатися осторонь.

— Це не смішно, похмуро промовила Серра. Вона не довіряла мені, і це було зрозуміло, адже ми були ледве знайомі. Байдуже що я принц. Хоча, можливо в її очах це тільки додає загрози.

Я похитав головою.

— Запевняю тебе, Серро, я цілковито серйозний. Мені дійсно потрібна помічниця. І, віриш чи ні, наявність магії — далеко не вирішальний фактор.

Це була не зовсім правда. Щодо помічниці. Насправді я добре вправлявся з усією паперовою роботою сам. Проте тієї миті це здалося мені чудовою ідеєю, і я за неї вхопився.

— І який тоді вирішальний? — насторожено спитала Серра.

Перш ніж відповісти, я подався трохи уперед. Достатньо близько, щоб відчути запах квіткового мила дівчини, й промовив:

— Вірність.

Вона здивовано кліпнула, явно не очікувавши на таку відповідь від мене, тож я вирішив додати:

— Я надам тобі не лише житло з комфортними умовами та високу заробітню плату, а й захист від твоєї родини та будь-кого, хто спробує тобі нашкодити. Натомість, припускаю, ти будеш достатньо вдячною, щоб не зрадити мене.

Я не хотів здатися їй аж таким зухвалим, проте, якби сказав, що просто хочу допомогти, вона б не повірила. Нехай краще гадає, ніби я примхливий багатий хлопчисько.

— Це... Дуже щедро з вашого боку, — зрештою промовила Серра, було помітно, що вона боролася із собою, проте рішуче налаштована стояти на своєму, — І я справді вдячна за пропозицію, але я не впевнена, що впораюся з такою відповідальністю.

— Ти могла б спробувати. Як щодо такого? Я дам тобі випробувальний термін, скажімо місяць.

— Місяць? — вона здивовано вигнула брови, проте не сказала "ні", і я сприйняв це за позитивне зрушення.

— Так, місяць, щоб ти могла проявити себе, протягом котрого ти отримуватимеш житло, зарплатню, та всі привілеї моєї помічниці. Якщо обидва залишимося задоволені нашою співпрацею, ти залишишся на цій посаді. Якщо ні — ти однаково матимеш зарплатню за цей місяць, і я допоможу тобі дістатися Зорну.

Я слідкував за тим, як Серра вкусила губу, сподіваючись на те, що досить приваблива пропозиція змусить її погодитися, навіть попри сумніви. І, зрештою, вона виправдала очікування.

— Добре, я... Згодна спробувати, Ваша Високосте. Дякую вам за цю можливість. Обіцяю докласти усіх зусиль, щоб ви не пошкодували.

Я схвально кивнув, відчуваючи полегшення. Не знаю що робив би, якби вона відмовилася. Мабуть, довелося б відрядити до Зорну когось зі своїх людей.

— Чудово, я звелю підготувати до завтра контракт, ми його підпишемо, і ти зможеш перейти до виконання своїх обовʼязків. Сортування листів, виконання доручень. Іноді я проситиму тобі написати і відправити відповідь замість мене. Не хвилюйся, тобі не доведеться чаклувати задля цього. В кабінеті буде спеціальний артефакт, що виконуватиме це завдання.

— А сьогодні?..

— Сьогодні відпочинь, — навіть якби оформлення контракту не потребувало стільки часу, я навіть не думав змушувати її почати сьогодні, —Припускаю, усе, що сталося, приголомшило тебе. Це потребує часу. Тебе проведуть до відведеної кімнати, також напишеш список усього, що тобі треба для життя. Припускаю, що в кошику, який ти прихопила при втечі, не було ані теплого плаща, ані взуття для вологої погоди. Я пошлю когось, щоб для тебе придбали усе необхідне.

— Це зайве, Ваша Високосте, — одразу спробувала заперечити вона, — Я маю гроші, до того ж, я ще навіть не почала працювати...

Проте я не збирався приймати відмову. Принаймні не у цьому.

— Припускаю, ти не ризикнеш просто зараз вийти в місто, — спокійно зауважив я. Й, судячи з того, як вона зблідла, мої слова влучили просто у ціль, — До того ж, моя помічниця має відповідати моєму статусу.

Серра нахмурилася. Звісно, з усіх можливих трактувань моїх слів, вона обрала найгірший. Я не міг засуджувати її за це. 

— Як накажете, Ваша Високосте.

— Просто Торн.

— Боюся, це неприпустимо, Ваша Високосте. Ми мусимо дотримуватися правил етикету, — я сподівався, що моя пропозиція допоможе трохи помʼякшити кути, та вона була невблаганною.

Здається мої слова її зачепили. Але я не міг дозволити їй терпіти незручності, коли це можна було вирішити незначною витратою.

— Гаразд, Серро. Але, оскільки я вже майже твоє керівництво, я маю знати до якого роду ти належиш, і до якого роду належить той, за кого тебе збиралися видати заміж. Оскільки, припускаю, усі вони знаходяться в столиці, не можна просто лишити все як є.