Розділ 2

В деяких аспектах я можу бути кращою за свою сестру Вікторію. Особливо коли зніму футболку, яку вона так ненавидить, й одягну гарну мегакоротку сукню. У мене довгі ноги та ідеальні пропорції. Я люблю проводити час у спортзалі піддаючи своє тіло навантаженням. 

Задоволено покрутившись перед дзеркалом, розглядаю, як чорна сукня обтягує моє тіло, а довгі світлі локони спадають на плечі. Вечірній макіяж робить мої очі більш виразними, а губи – пухкими. 

Взуваю туфлі на високих підборах, які додають мені кілька сантиметрів, і розумію, що сьогоднішній вечір однозначно запам'ятається надовго. Хоча було б краще, щоб я взагалі його не пам'ятала. Все-таки він один з тих днів, які я не люблю запам'ятовувати. Все, як і завжди. Вечір у веселій компанії та головний біль на ранок. 

Залишаю ключі від Audi вдома і викликаю таксі. Автомобіль вже чекає на мене внизу, коли спускаюся вниз. Саме в момент, коли сідаю у салон, мій телефон починає надзвонювати. Бачу номер батька і весело хмикаю. Здається, він відчуває, що його донька збирається зробити чергову дурницю. Але мене це мало турбує, адже татка не турбувало те, що його вчинок може завдати мені болю. 

Вимикаю телефон повністю і називаю водієві адресу нічного клубу. Поки їдемо, розглядаю у вікні вивіски магазинів і почуваюся шалено самотньою. Немає людини, яка могла б зупинити мене зараз. Батько для мене давно не авторитет, а з сестрою у нас взагалі немає жодних стосунків. Коли була живою мама, я завжди могла прийти до неї за порадою чи підтримкою. Її не стало кілька років тому, і з того моменту моє життя розкололося на дві частини. У мене часто складається таке враження, наче за мамою сумую тільки я.

– Приїхали! – сповіщає водій. Оплативши дорогу, залишаю салон. 

Біля входу багато охочих потрапити всередину, тільки от я в цю чергу не стаю. Для мене тут завжди вільний вхід, а охорона пропускає мене без заперечень. 

Всередині також яблуку ніде впасти, і це при тому, що сьогодні лише понеділок. Таке враження складається, що не лише мені паскудно і хочеться розвіятися. А може, в інших все якраз навпаки? Життя чудове, а всі тут присутні просто кайфують від цього!

– Які люди! – заявляє бармен Віктор і широко мені усміхається. Він знає мене не тому, що я часто тут буваю. Все набагато простіше. Власник цього клубу – мій двоюрідний брат. – Ти до Влада?

– Та ні, – хмикаю і сідаю на високий стілець. – Я сьогодні сама по собі. Зроби мені щось таке, щоб здоровий глузд на сьогодні вимкнувся. 

– Все так серйозно? – співчутливо питає Віктор. 

– Жахливо просто, – бурчу. 

Поки бармен готує мені коктейль, зацікавлено озираюся навколо. Люди випивають та веселяться, і лише мені дико паршиво зараз. Віктор ставить поруч зі мною напій яскраво-червоного кольору і весело мені підморгує.  Куштую і розумію, що це доволі смачно. Випиваю практично за хвилину і відчуваю, як тепло розтікається судинами. Вирішую потанцювати, але встигаю зробити лише кілька кроків. Бачу, як до мене швидко прямує Влад, і розумію, що йому вже доповіли про мій прихід. 

– Як ти? – питає серйозно і прискіпливо мене розглядає. Влад хороший і завжди на моєму боці. А ще він темноволосий красунчик. Якби не був моїм братом, я однозначно спокусила б його. 

– Чудово, – бурчу. – А ти?

– Пішли в мій кабінет, – брат хапає мене за руку і тягне за собою поміж гостей. Я не пручаюся, адже розумію, що це немає сенсу. Хоч Влад і любить мене, але може добряче вправити мозок, якщо доведеться. 

Вже у коридорі нас зупиняє його адміністратор і повідомляє, що виникла якась проблема. Влад лається і протирає обличчя рукою. 

– Зачекай на мене у кабінеті, – говорить серйозно. – У кабінеті, Нес! 

– Як скажеш, братику, – хмикаю і далі прямую сама. Відчуваю, що коктейль починає діяти. Настрій стрімко піднімається, і думки про сестру і тата відходять кудись на другий план. 

Киснути у кабінеті Влада немає жодного бажання, тому, коли він зникає десь в стінах свого клубу, я швидко повертаюся назад. Хочеться танцювати, а ще краще – знайти собі когось на цей вечір. Щоб, як то кажуть, відірватися на повну! 

Виходжу на середину танцмайданчика і повністю віддаюсь музиці. Навіть очі від задоволення прикриваю. Тільки от щастя моє триває рівно до того моменту, як чиїсь долоні торкаються моєї талії.

– Яка ж ти сексуальна, крихітко! – кричить мені у вухо чоловічий голос. Обернувшись, я бачу перед собою доволі привабливого блондина. Він трохи п'яний і похитується. Здається, так само як і я, хоче забутися цієї ночі. 

– Ти теж нічого, – усміхаюся і продовжую танцювати, тільки тепер обличчям до хлопця. 

Він щасливий, а мені якось байдуже. Хочу забути цей вечір, і на цьому все. Тільки от не все так просто… Коли хлопець лізе до мене з поцілунками, я його відштовхую. Стає якось бридко від себе самої, адже насправді я не така. І провести ніч з першим-ліпшим незнайомцем – явно не про мене. 

– Ти чого? – невдоволено кричить блондин, а я вже прямую у бік виходу. Здається, варто повернутися у кабінет Влада і тихо, як мишка, чекати брата там. 

Наполегливий блондин наздоганяє мене вже у коридорі. Не надто ніжно хапає за руку і розвертає до себе обличчям. 

– Ти куди, крихітко? Ми тільки почали! – якось недобре усміхається, а я починаю вірити, що скоро Влад зрозуміє, що я його не послухала, і прийде мене рятувати.