78. Рад

Мені все надзвонювали і надзвонювали. Багато хто ображався, що я не запросив їх на весілля.

Насправді ми тримали інформацію в секреті, у мене було надто багато ворогів, тож я трохи переживав, щоб на святі нічого не трапилось. 

Про весілля знали тільки найближчі люди. Сам захід був доволі камерним, з невеликою кількістю гостей, людей, які перевірені часом. 

Але всі інші мої приятелі і знайомі дуже ображались. І от я відповідав на їхні дзвінки час від часу. 

Коли мені подзвонив черговий важливий партнер, я теж відповів. Але після того вирішив, що таки поставлю телефон на беззвучний режим і відповім усім завтра. Мені хотілось насолодитись цим днем поруч з моєю тепер вже дружиною.

Але коли я повернувся до столу, то ніде не побачив Мішель. Микола сидів на своєму місці за нашим столом разом із подружкою Мішель, Ліною, і щось клацав в телефоні.

Коли я підійшов ближче, мобільний Микола сховав і поглянув на мене. Ліна теж звернула на мене увагу.

— Ви не бачили Мішель? Ніби ж вона щойно була тут? — запитав я у Миколи і Ліни.

 — Кудись вийшла, може, до вбиральні, — сказав він. 

Я вже хотів піти за нею, коли до ведучого хтось підійшов і щось йому сказав. І тоді він заявив:

— Увага-увага! Наречену викрали! І тепер ви, любі гості, маєте виконати декілька завдань, щоб її повернути! Почнемо з запитань про неї, хто ж її найкраще знає, чоловік, подруга, чи може ще хтось?...

Я усміхнувся. Точно, всі ці традиції, як я міг забути? 

Блок з запитаннями пройшов весело і ми з Ліною посіли перше і друге місце в ньому, після чого пройшли в "фінал". Наступним нашим завданням було підтвердити деякі факти з життя Мішель. 

А потім останнім випробуванням мені треба було заспівати їй пісню, щоб прикликати її назад на весілля. 

Я не був мастаком в співах, але заради Мішель не боявся і побути трохи смішним. 

Коли ж все це закінчилось, ведучий сказав:

— Що ж, ви успішно виконали всі завдання, зараз вам повернуть вашу наречену! 

Всі гості весело зааплодували в очікуванні, коли до мене виведуть Мішель. 

Але вона все не виходила… Всі трохи напружились. Ведучий навіть пішов до дверей, на які дивився. Але Мішель там не було… 

— Де моя дружина? — я відчув якийсь неспокій.

 — Почекайте хвилинку, здається, сталася якась накладка, — пробурмотів він, дістав телефон і набрав якийсь номер. 

 — Ну що там? — сказав невдоволеним голосом. — Усі чекають…

Потім послухав, що йому говорив співрозмовник, і поглянув на мене:

 — Вона зникла… Мала чекати в одній кімнаті тут, у ресторані, але зараз її там немає…

— Зникла? — моє серце забилось частіше. Але я не міг дозволити собі панікувати. — Охорона! Сюди! — одразу скомандував я. — Піднімайте записи камер! І обшукати приміщення!

Мої охоронці одразу прийнялись за роботу, я підійшов до голови охорони. Він щось там наклацав на ноуті і вивів на екран запис.

На ньому Мішель виносили з ресторану на руках…

Раптом біля свого вуха, я почув голос мами Мішель:

— Де моя донька? Що з нею? 

Вона раптом почала осідати на підлогу…

— ,  що з вами? — я підтримав її. — Толю, ану сюди! Андрію, — це я вже звернувся до свого охоронця. — Викликай швидку, — Максиме, шукайте Мішель по камерам і готуйте машину!

Толя одразу зʼявився біля мене і почав оглядати маму Мішель. 

— Потрібно їхати в лікарню, — сказав він. — Підозра на інфаркт…

— Бляха! 

— Ми вже викликали швидку, вона їде! — сказав Андрій.

— Я звʼязався з нашим компʼютерщиком, він зараз же відслідкує Мішель!...

Ось і чергова глава!

 Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна) Також буду вдячна за сердечко книзі і коментарі!