73. Радислав

Я відчував, що з Мішель щось не так, ще коли вона подзвонила. Щось було в тоні її голосу, в тому, як вона будувала речення… Вона була напружена. 

Та і той дзвінок не дзвінок… Вона хотіла, щоб я передзвонив. Тому я швидко поїхав до лікарні і вже за двадцять хвилин ми зустрілись там.

Щойно я її побачив, зрозумів, що щось трапилось. І що це щось було дуже серйозним. 

Я підійшов до неї і обійняв.

— Мила, що трапилось? На тобі обличчя нема… 

Вона простягнула мені якийсь папірець.

Я розвернув його між нами так, щоб навіть якщо за нами хтось спостерігав, він того не побачив. 

У папірці було написано:

“Раде, мама в небезпеці, мене шантажують її викрадачі, можливо, всі наші розмови записуються. Придумай будь ласка щось, знайди її… Я дуже переживаю… Але не видай, що ти це прочитав…”

Серце одразу забилось частіше…. Мішель вагітна і зараз певно дуже сильно переживає за маму. Бляха… 

Але за Мішель стежать. 

Я не маю видати, що знаю, що її мама пропала.

Я дістав з кишені телефон. 

— Мила, вибач, мені тут підкинули термінову справу… Я відійду? Буквально на пʼять хвилин, подзвоню. Ти не проти? Почекаєш на мене?

Якщо за Мішель стежать, то за мною, можливо, ні. Мій телефон вже точно не могли б прослуховувати, у мене сильний захист, я весь час цим займаюсь.

 — Так, добре, — кивнула вона, з надією дивлячись на мене. 

— Я кохаю тебе, — сказав я неголосно. Хотілось би сказати, що я з усім розберусь, але якщо її прослуховують, це видасть, що я все знаю. 

Я чмокнув її в губи і пішов подалі від Мішель. Щойно відійшов на достатню відстань, набрав мого знайомого копа. Але як на зло, той не відповідав… Бляха!

До кого ще можна було звернутись? 

І в цю мить мій телефон задзвонив. Я побачив, що дзвонить Микола. Спочатку думаав скинути, але потім подумав, що у Миколи також могли бути потрібні звʼязки. І у нього принаймні був би час зараз знайти спеціаліста.

Я взяв слухавку і одразу сказав:

— Миколо, привіт, слухай, у мене ЧП… Маму Мішель викрали з лікарні, але за самою Мішель стежать. Я маю діяти дуже обережно і швидко. У тебе є звʼязки в поліції, щоб вирахувати, куди її забрали? По записам чи ще чомусь?

 — В якій вона лежала клініці і в який приблизно час її вивезли звідти? — він не став задавати зайвих питань. — Зараз я зв’яжуся зі своїм другом, який працює слідчим.  Він точно щось підкаже.

Я назвав клініку і дав телефон мого друга з лікарні.

— Звернись до нього, він надасть всю інформацію. Я маю йти, щоб викрадачі нічого не запідозрили… Дякую тобі, друже, я у тебе в боргу. Набереш мене або напишеш, якщо щось дізнаєшся?

 — Так, обов’язково. До зв’язку! — сказав він і відключився. 

Я повернувся до Мішель. Вона виглядала такою ж схвильованою і блідою. Я обійняв її і сказав.

— Мені дзвонив Микола. Я попросив його допомогти з тією моєю проблемою, про яку раніше розповідав, — сказав я тихо. — Він сказав, що все зробить. 

 — Дякую, — вона слабко всміхнулась. — Тепер все буде добре, правда?

— Так, обовʼязково…. — я поцілував її в скроню…

***

Микола написав мені за тридцять хвилин.

Ми з Мішель сиділи в коридорі весь цей час. 

"Є записи з камер, які витерли. Але мій друг їх відновив. Маму твоєї нареченої відвезли в інше відділення. Зараз біля її палати стоять двоє якихось чоловіків, які вдягнені, як лікарі, але надто накачані, як для лікарів. Я думаю, то якісь люди вашого ворога і вони охороняють вашу маму. Логічно, що її не забрали з лікарні в її стані, щоб вона була в кондиції. Я зараз же візьму своїх людей і ми знешкодимо тих двох. Добре, що вони не в палаті, а біля неї.  Це може бути небезпечно, але я не знаю іншого варіанту. Ти даєш добро?", — написав Микола.

Я повернув екран до Мішель і поглянув на неї з запитанням в погляді.

Ось і чергова глава!

Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна, ви вводите тільки пошту і придумуєте пароль, або як в інших додатках, реєструєтесь прямо через фейсбук =)