Мені було якось легше, коли вона була поруч. Всі мої старі травми і проблеми вже не здавались такими непоправними, коли Мішель була поруч. Можливо, я дійсно зможу переступити через все?... Я думав, що в ту кімнату більше ніхто крім мене ніколи не зайде.
— Ходімо, — я кивнув на вулицю і вийшов з машини.
Мішель пішла за мною до вхідних дверей. Ми увійшли в будинок, потім підійшли до таємної кімнати.
Я розкрив шафу і відчинив дверцята всередину, а потім пройшов туди, Мішель зайшла слідом.
В кімнаті було не дуже прибрано, я не пускав сюди прибиральницю, вона навіть не знала про цю кімнату. Тож трохи пилу тут таки було.
Посередині стояв великий рояль. Біля однієї зі стін була книжкова шафа з нотами і нагородами на одній з поличок, також біля шафи був диванчик з торшером. На стінах висіли різні дипломи і подяки сестри.
— Вона проводила тут більшість свого часу. Мені здається, навіть в своїй спальні вона була набагато рідше, ніж тут, — я зітхнув. — Інколи навіть засинала на тому диванчику, — я кивнув в сторону дивану біля шафи.
— А ти слухав, як вона грала? — запитала Мішель, затамувавши подих.
— Бувало, але рідко, — я відвів погляд. — Насправді я не був в захваті від того, що вона цим займається. А може це була просто заздрість, не знаю. Сестра завжди робила те, що хотіла. З самого дитинства. А я хотів виправдати чиїсь очікування.
— Ніколи б не подумала про тебе, що ти міг залежати від думки інших людей, — похитала головою Мішель.
— Так, мені завжди хотілось вразити батьків. Не те щоб мене до чогось змушували… Але я любив, коли мене хвалили.
— Я теж любила у дитинстві… Була типовою “хорошою дівчинкою”, і зараз, певно, через те, в мене комплекс відмінниці, я хочу, якщо щось роблю, щоб це було ідеально. Боюся помилок, і засмучуюся, коли щось іде не так, як я запланувала…
— Мене попустило це, коли я став працювати тільки на себе, — поділився я. — Ну, але я не хочу, щоб ти перестала працювати на мене. Я егоїст.
— Я хочу працювати на тебе, — усміхнулась вона. — Я не готова розлучатися з тобою навіть на кілька годин. Тож я так само егоїстка.
— Ну, тоді у нас немає вибору, — я підійшов до роялю і провів долонею по кришці на клавішах, а потім підняв її і натис на одну з клавіш. Звук цього фоно був як завжди яскравим і тілом навіть пробігло тремтіння від цього звуку.
— Зіграй щось із твого улюбленого, — тихо попросила Мішель.
— Я самоучка, не впевнений, що граю достатньо добре, щоб це слухали інші, — відповів я з сумнівом.
— Тоді, коли я почула твою гру випадково, мені здалося, що це була найчарівніша музика, яку я коли-небудь чула, — сказала Мішель.
— Ти вмієш переконувати, — я усміхнувся і сів за рояль.
Прикрив на мить очі і пригадав ту мелодію, яку сестра грала найчастіше. Це були пори року Вівальді. Вона найбільше любила з них "Осінь".
Пальці самі побігли клавішами, на диво, я памʼятав мелодію достатньо добре, практично ідеально.
Мішель сиділа, заплющивши очі і, здавалося, повністю перетворилася на слух.
Коли я грав в якусь мить мені здалося, що я відчув дотик до моїх долоней, ніби сестра поклала руки на мої руки, у мене аж тремтіння по тілу пройшло.
Коли я зіграв останню ноту, мене ніби щось відпустило, я відчув, ніби сестра поруч і вона усміхається.
Я поглянув на Мішель і побачив, що на її щоках блищали сльози, але сама вона усміхалася.
— Це було так гарно, — тихо сказала Мішель, дивлячись мені в очі. — Немов я літала високо в небі, серед хмар…
— Я радий, що тобі сподобалось, — я усміхнувся. — Знаєш, це буде звучати дивно, але щойно мені здалось, ніби моя сестра теж була тут… Ніби вона грала зі мною. Мені так шкода, що я не пробував зблизитись з нею, а тільки заздрив, — я зітхнув.
— Думаю, вона б хотіла цього — щоб ти відпустив своє почуття провини і був щасливим, — з цими словами Мішель легенько торкнулася губами моїх губ.
Я прикрив очі і відповів на поцілунок...
Ось і чергова глава!
Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна) Також буду вдячна за сердечко книзі і коментарі!