63. Мішель

Коли ми з Радом поїхали обирати весільну сукню, я відчувала приємне хвилювання. Весілля — це мало бути найщасливішою подією в моєму житті. Мені дуже хотілося бути найкрасивішою для свого майбутнього чоловіка. Хотілося, щоб він не зводив з мене очей…

Продавчиня, побачивши нас, привіталась і одразу запитала, яку сукню ми хочемо. 

— Мабуть, класичну, білу… — трохи розгубилася я, побачивши, що насправді таких суконь багато, і я гадки не мала, яку ж обрати. 

— Зараз я вам принесу кілька варіантів, а ви приміряєте і оберете те, що найбільше припало до душі, — сказала дівчина, і за хвилину повернулася з кількома білосніжними пишними сукнями. — Давайте пройдемо в примірювальну кабіну, я допоможу вам одягнутися. А ви почекайте тут, будь ласка, якщо хочете, дівчата принесуть вам кави, — це вже вона звернулася до Рада, вказуючи на диван під стіною.

— Можна і каву, — погодився Рад, сідаючи на диван. — Тоді буду чекати тут. 

Продавчиня допомогла мені одягнути пишню сукню, прикрашену мереживом, застібнула блискавку на спині і сказала. — До цього образу потрібна фата, але ви зараз вийдете, якщо вашому нареченому сподобається сукня, то я підберу до неї аксесуари, а якщо ні — приміряємо наступну.

 — Добре, дякую, — я усміхнулася своєму відображенню у дзеркалі. Звідти на мене дивилася ніби якась інша дівчина, схожа на мене, але, здається, вона була красивіша і легка, як якийсь ельф чи фея. 

Я вийшла з кабінки і покрутилася трохи, дивлячись, як красиво облягає фігуру сукня.

 — Як тобі? — повернулася до Рада, який аж завмер з чашкою у руці, так і не встигнувши піднести її до рота. 

— Дуже гарно, — Рад кивнув. — Дуже… Прямо ніби на тебе шили. Навіть іншу не хочу дивитися, — додав він одразу.

 — Тоді можемо цю і взяти, — усміхнулась я. 

 — Зараз я принесу фату і рукавички, — заметушилася продавчиня. — Взуття ви теж будете купувати, чи у вас уже є?

 — Ні, до такої сукні у мене немає взуття, тож, якщо можна, я його теж підберу з вашою допомогою, — відповіла я і тут же додала. — Щось не надто дороге…

— Ну до чого тут ціна…— не погодився Рад. — Приносьте найкраще. Я можу дозволити своїй дружині носити все найкраще. Але певно не на дуже високому підборі, щоб тобі було зручно, — знову звернувся він до мене.

 — Так, щось на середньому підборі, — кивнула я. Мені було приємно від слів Рада, який хотів для мене все найкраще. Я почувалася захищеною і щасливою поруч із ним. 

 — Так, ось ці, я гадаю, підійдуть ідеально, — продавчиня принесла дуже красиві білі туфлі-човники на невисоких підборах. Я взула їх і зрозуміла, що вони дійсно пасують до сукні, а ще дуже зручні. Що для весілля найважливіше, особливо зважаючи на мою вагітність. 

Тим часом, поки я міряла взуття, дівчина принесла рукавички і фату з маленькою діадемою і допомогла закріпити її на волоссі. 

 —  Як вам? — вона повернулася до Рада. — По-моєму, чудово! Ваша наречена буде найчарівнішою! 

— Мені дуже подобається, — погодився Рад. — Вона завжди найчарівніша, але в цей особливий день буде ще особливішою. 

 — Мені теж дуже подобається ця сукня, — я поглянула на продавчиню. — Тоді беремо усе — сукню, взуття та аксесуари. 

 — Зараз я все запакую… —  після того, як я перевдягнулася, вона швиденько склала покупки у пакунки, Рад заплатив, і ми вийшли з магазину.

— Може, заїдемо в супермаркет, купимо щось до вечері? — запропонувала я. — Чи замовимо якісь готові страви?

— Можна і замовити, — погодився Рад. — Що б ти хотіла на вечерю?

 — Мені хочеться суші, — сказала я. 

— Добре, давай замовимо суші, — відповів він, коли ми вже сідали в машину.

Я почувалася дуже задоволеною сьогоднішнім днем. Все було просто ідеально, і сукню ми так швидко підібрали, і всі інші речі, тепер не доведеться ходити і купувати все окремо…

Але варто мені було повернути голову — і я відчула, що радісний настрій швидко зникає. 

Через бокове скло я побачила трохи віддалік, на тротуарі, двох людей — чоловіка і жінку, які здалися мені знайомими. Вони теж дивилися у наш бік, і наші погляди зустрілися. Я впізнала їх — це були ті самі мітингувальники, які давали мені завдання стежити за Радом. 

Чи була ця зустріч випадковою? І чи варто говорити про неї Раду? Я завагалася, не знаючи, як краще вчинити…

Ось і чергова глава!

Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна, ви вводите тільки пошту і придумуєте пароль, або як в інших додатках, реєструєтесь прямо через фейсбук =) 

Якщо зареєструєтесь, будете завжди мати цю книгу під рукою, щоб читати щовечора) 

Також чекаю на коментарі!