61. Мішель

Новина про те, що мого викрадача випустили на свободу, хоч і стежать за ним, дещо мене напружила. Я розуміла, що це потрібно для того, щоб спіймати головного замовника, і сподівалася, що вже незабаром Рад дізнається, хто це, і тоді я знову зможу почуватися спокійно. Але зараз все одно була якась тривога, ніби щось мало статися, от тільки я поки що не розуміла, що саме…

— Добре, я подзвоню мамі і скажу, щоб усе підготувала, — сказала я. — Дякую, що так багато робиш для нас!

— Я кохаю тебе, нічого дивного в тому, що я роблю це, немає, — Рад обійняв мене. — І ще, треба подумати про весілля, де святкувати і таке інше. Бо строк наближається, а ми нічого не зробили. 

— Може, зробити невелике весілля для родичів і твоїх найкращих друзів?

— Зможеш зайнятись цим? Мені катастрофічно не вистачає часу зараз, — він зітхнув.

— Так, ти тільки склади список тих, кого хочеш запросити, а все інше я беру на себе, — відповіла я. — Недарма я твоя помічниця. 

— Добре, ну розраховуй на невелику кількість, може, людей двадцять з мого боку. Тих, кого я все ж маю запросити. Ну, людей цих десять, але вони будуть з парами, тож це десь двадцять.

— Миколу ти теж запросиш? — я згадала про його давнього друга, з яким ми нещодавно бачились. 

— Більш того, я попрошу його бути дружбою, — Рад кивнув. — Ну, якщо він погодиться. Я дуже радий, що ми з ним знову ладнаємо. 

 — Це справді чудово, — я усміхнулась. — Ну що, будемо вечеряти? А потім можна подивитися якийсь фільм, якщо у тебе немає важливих справ…

— Ні, немає, — Рад похитав головою. — Давай подивимось фільм….

***

Після вечері я набрала мамин номер:

 — Привіт, мамо, як ти почуваєшся?

— Та потихеньку, — відповіла вона. — Ніби стабільно все. Ну, ліки приймаю. 

— Тут Рад домовився покласти тебе на лікування у найкращу клініку, там його друг працює. Але треба поїхати туди вже завтра вранці. Збери, будь ласка, речі, а ми завтра вранці по тебе заїдемо. 

— В найкращу клініку? Прямо отак одразу?... Але це точно зручно? — вона зітхнула. 

— Так, зручно, за гроші не переживай, — заспокоїла її я. — Пройдеш обстеження, тобі призначать лікування і все буде добре…

— Дякую вам, мила… А як ти почуваєшся? Ти сама проходила обстеження, з вагітністю все добре?

 — Так, все гаразд, ну мене поставили на облік, буду здавати всі аналізи по мірі необхідності. Я почуваюся нормально, — відповіла я. — Зараз буду готувати все для весілля. Ну, якраз ти пройдеш курс лікування, і буде весілля…

— Я дуже радію, що у вас все добре, — сказала мама. — Що ви помирились. Ніби Радислав хороша людина і кохає тебе.

 — Так, він дуже хороший. Добре, я не буду тебе затримувати,ми завтра о восьмій приїдемо по тебе, бо на дев’яту вже треба бути в лікарні. Добраніч, мамо, я дуже люблю тебе! 

 — Я теж тебе дуже люблю, доню, — відповіла мама.

***

Як і обіцяли, ми приїхали о восьмій, мама вже була готова, речі зібрані, тож залишалося тільки сісти в машину і поїхати до клініки. Там ми одразу пішли до кабінету головного лікаря, який уже чекав на нас. Він потиснув руку Раду і сказав:

— Не хвилюйся, друже, твоя теща у надійних руках. Спочатку проведемо необхідні аналізи, потім визначимось з варіантами лікування. 

— Дякую тобі, — Рад усміхнувся. 

Маму провели в палату, я зайшла туди за нею, переконалася, що в неї все необхідне, що вона нічого не забула. 

 — Якщо щось буде потрібно, дзвони мені, і я привезу. Ми будемо часто приходити провідувати тебе, — пообіцяла я. 

— Дякую вам, — мама обійняла мене. — Я дуже люблю тебе, доню…

 — Ти обов’язково повністю одужаєш, — сказала я. — Незабаром будеш нянчити онука чи онучку, їм потрібна здорова бабуся! 

Ось і чергова глава!

 Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна) Також буду вдячна за сердечко книзі і коментарі!