48. Рад. Зрадити зрадницю?

Як тільки Мішель пішла, я зірвався.

Перше, що постраждало, це вітальня.

Я змів з поличок всі дрібнички… Якісь підсвічники, статуеточки, іншу фігню. Все полетіло на підлогу і порозбивалось.

Мені хотілось все ламати і крушити, хотілось знищити цей будинок, де кожна клята деталь зараз нагадувала мені про неї.

 Я пішов до бару і налив собі віскі. Склянка, друга, третя… Але це не допомогло. Я не відчув жодного полегшення.

Треба було зрадити їй. Треба піти і зробити це зараз. Підчепити якусь красуню і трахнути її на тому ліжку, на якому лежала вона.

Ця ідея чомусь здалась мені правильною. 

Я піднявся до спальні, зайшов через нею до вбиральні і прийняв душ. Душ трохи протверезив мене.

Зібрався, вдягнувся і і викликав водія, щоб відвіз мене до клубу. 

Ми були там дуже швидко, людей там було достатньо. Музика била по вухах, але мене не цікавили танці. Я пішов до бару і замовив собі ще склянку. Вже останню. Бо інакше не зможу навіть зрадити їй.

Бляха, ну чому я називаю це зрадою, яка це вбіса зрада? Ми з нею не разом, вона використовувала мене, це вже ніяка не зрада!

Я зі злістю вчепився в склянку і знову осушив її. 

В цей момент біля мене сіла красива білявка. Вона була струнка, з чудовою фігурою і великими блакитними очима, і виглядала не вульгарно

Нижче очей у неї, до речі, все теж було гарно укомплектовано. 

Наші погляди зустрілись і вона мені усміхнулась. 

— Бармене, налий дівчині, що вона любить. Що ти любиш? — це вже було питання до неї. Я  вже був дещо під шафе і не сильно заморочувався що і як казати. 

 — Мені те, що й тобі, — сказала вона. — Нічого, що я на “ти”?

— Віскі? Не занадто для такої тендітної дівчинки? — я усміхнувся. 

 — Трішки можна, — ідповіла вона, підморгнувши мені. 

— Тоді трішки віскі для дівчини, — сказав я свій  вердикт бармену. 

Він кивнув. 

— Можу зробити "Віскі Сауер", це коктейль на основі віскі з лимонним соком та цукром, але цукру там доволі мало. 

 — Добре, я люблю дегустувати щось нове, — усміхнулась дівчина. — До речі, мене звуть Амалія. 

— А я Радислав, — я теж усміхнувся. Подумав, що б відчула зараз Мішель, якби побачила мене з цією блондинкою… Чи може, вона б нічого не відчула? Їй же фіолетово на мене… — Теж люблю дегустувати нове, — я ледь облизнув губи, поглянувши на її "очі" понижче. 

 — Яке красиве ім’я! — з захопленням сказала вона.  — Приємно познайомитись…

— Мені теж дуже приємно, — я відпив свій віскі, а Амалія свій коктейль. Грала приємна музика.

Може, все вийде, може, я забуду її… 

І хоч я намагався себе в цьому впевнити, мені не дуже вірилось. Я реально закохався в Мішель і так просто забути її точно не вийде… 

Мені треба відволіктись. Просто відволіктись. Якщо я зможу, якщо переживу найболючіший період, далі буде легше, правда? 

Коли заграла повільна музика, я поставив склянку, оплатив наші коктейлі і простягнув  Амалії руку.

— Потанцюємо? 

 — Залюки, — вона вклала свою долоню в мою і граційно підвелася. 

Я обійняв її за талію і ми почали рухатись в такт музиці. Від Амалії приємно пахло чимось солодким. Вона була приємною в спілкуванні, красивою, ненавʼязливою, що ще мені треба? Для ночі більш ніж достатньо.

Треба зробити це, щоб вибити з голови всі зайві думки. Це не зрада, зрадницею від початку була Мішель, тільки вона…

***
Гортайте далі, там продовження ------->