46. Рад. Біль

РАД

#перед порятунком Мішель

Ненавидів всі ці зустрічі останнім часом. Якщо раніше моєю метою було отримати якнайбільше влади, щоб врешті-решт знайти винного в тому, що сталося, то поступово влада стала самоціллю. 

Може, я боявся дізнатися правду, може, боявся, ким я стану, якщо її дізнаюся. 

Я не привʼязувався до людей вже багато років, хоч і завжди обирав собі схожих на сестру помічниць. Певно, ця заміна трохи заспокоювала мене. 

Але толку від заміни було мало. Замінити сестру не міг ніхто. 

А потім зʼявилась Мішель. Їхня схожість була не тільки зовнішньо, вони мали схожі ідеали, схожі професії. Певно, спочатку мене привернуло саме це. Саме тому моєю помічницею цього разу стала саме вона.

Але якщо попередні помічниці не викликали в мені ніяких почуттів, то з Мішель все було інакше. Вона стала особливою. Я закохався в неї. 

— …Радиславе, ви мене слухаєте? — запитав мій співбесідник. Це був один з чиновників міського рівня, мені треба було владнати одне земельне питання з ним. 

— Так, слухаю, — я кивнув. — Я озвучив свої умови. Якщо вам вони підходять — працюємо з тим новим обʼєктом. Що скажете? 

— Так, нам підходить, — кивнув він. — Підготую всі необхідні документи прямо сьогодні. 

— Прекрасно, — я усміхнувся. — Тоді зустрінемось завтра, переглянемо разом документи і все підпишемо…

Коли зустріч закічнилась, я пішов до охорони і ми рушили до ТЦ. Я подзвонив Мішель, але вона не відповідала. За мить її телефон взагалі було вимкнено.

Я насупився і набрав голову охорони, який був зараз в будинку. 

— Мішель не відповідає, де вона зараз, поглянь за маячком в телефоні, — сказав я.

— Зараз зроблю, — він якусь мить мовчав, а потім сказав. — Вона знаходиться зараз на околиці міста, я скину вам геолокацію.  Вони вимкнули телефон, але ж пошук за ІМЕІ це не зупиняє. Лохи, — додав він. 

— Давайте геолокацію. І щоб всі зараз же виїхали туди ж за нами, — скомандував я. — Хтось хай ще перегляне зараз її листування через компʼютер. Можливо, там теж будуть підказки, хто та сволота. 

 — Зараз попрошу, щоб Павло це зробив, — відповів голова охорони. 

— Месенджери, пошту, все щоб глянули. І в видалених теж. Може, хтось їй погрожував, чи щось таке… Я їх знищу, якщо так, — сказав я тихо, але це був далеко не жарт.

 — Він вам скине усе, що знайде підозрілого, — відповів мій співрозмовник. 

— Добре, чекаю, швидко робіть, — я відбив виклик і ми поїхали за геолокацією.

Я дуже переживав за Мішель. Вона була така беззахисна і ніжна, викрадачі, певно, дуже налякали її. Треба буде найняти їй хорошу охорону, таку, щоб ніхто не посмів щось зробити їй. Займусь цим одразу, як врятую її… Хоч би все було добре. Я не можу втратити ще й її, нізащо…

Коли ми вже підʼїжджали, то мені прийшло повідомлення. 

І в ньому я побачив те, що побачив. 

Листування з якимись підозрілими типами, яким Мішель зливала те, що відбувається в домі. А ще виявилось, що вона їздила до моєї колишньої помічниці в лікарню.

— Охорона хай йде на штурм. Ми з водієм їдемо додому. Привезіть її після того, як врятуєте, — сказав я не своїм голосом. 

Вона розбила мені серце і душу. Вона була шпигункою… 

***

Я все ж так і не зміг поїхати з місця, поки не дізнався, що її врятували. Тільки тоді ми з водієм поїхали вперед, щоб бути вдома раніше за неї. 

Я не знав, як буду жити далі після того, як дізнався про цю зраду. Мене ніби повністю спустошило. 

Вона ніколи не кохала мене. Вона хотіла зробити якусь розгромну статтю чи щось таке… Я був потрібен їй просто як матеріал. 

Вона не поцуралась навіть спати зі мною, щоб зблизитись. Мені було гидко від цього всього.

Але коли я побачив її, перше бажання все одно було обійняти. Вона виглядала такою замученою… Кляті собаки, я їх повбиваю за це…

Я стис долоні в кулаки. 

Вона підійшла до мене, сіла поруч і обійняла за плечі. Так, ніби я дійсно їй потрібен. 

— Раде, що трапилось? — запитала ця лицемірка. І мені так хотілось, щоб я просто не знав всього того, але я знав.  — Я тут, зі мною все добре…

Я не рухався. І не дивився. Якби подивився, я б знову повірив їй, я знаю. 

— Тобі варто зібрати речі і піти з мого будинку, — сказав я максимально холодним тоном… 

***
Гортайте далі, там продовження ------->