42.

#Через пару тижнів

Останнім часом у нас з Радом було дуже багато зустрічей, в цій гонитві майже не було нормальної можливості відпочити. Але мені подобалось, що ми весь час були разом.

Але саме цього ранку я якось погано почувалась. Мене нудило. Невже я підхопила якийсь кишковий грип? Було дуже схоже на те. Сил взагалі ні на що  не вистачало, я почувалась якоюсь розбитою. 

Рада в спальні вже не було. Я поглянула на годинник і побачила, що вже була майже девʼята… А ми з Радом зазвичай вставали набагато раніше… Невже я не почула будильник? Але чому Рад не розбудив мене?

Я дуже швидко привела себе в порядок і спустилась вниз. З кухні відчувся смачний аромат бекону та яєшні.

Я пішла туди, але щойно зайшла, то відчула ще й аромат кави і чомусь він мені зовсім не сподобався, хоча я дуже любила аромат кави. 

— Добрий ранок. Ти в порядку? — запитав Рад. — Якась бліда. Зробити тобі каву? 

 — Доброго ранку, мабуть чимось отруїлася, — сказала я. — Вип’ю чаю з лимоном, має стати легше. 

— Я зараз зроблю тобі чай, — він підійшов ближче і чмокнув мене в щоку. 

 — Дякую, ти такий турботливий, — усміхнулась я. 

Рад усміхнувся і зробив мені чай, після чого додав туди лимону і поставив чашку переді мною. 

— Ось, тримай. 

Я усміхнулась і взяла чашку, відпила чаю, і мені дійсно стало трохи легше.

— У нас сьогодні за планом декілька зустрічей. Але ввечері мені треба буде прогулятись з партнером наодинці. Я залишу тебе в ТЦ, може, обереш собі якийсь одяг, чи взуття, чи і те, і те, щось, що тобі сподобається. Коли зустріч закінчиться, я до тебе підійду, добре? — запитав він.

 — Так, без проблем, — сказала я. Стало цікаво, що то за партнер, але я вже звикла, що надокучати розпитуваннями Раду не варто. Якщо буде потрібно, то сам скаже, а як не захоче, то так і буде. 

— Тоді так і зробимо, — він усміхнувся. — Зараз давай трохи посидимо за таблицями, а потім поїдемо на першу зустріч о першій, на обід…

***

На першій і другій зустрічах все пройшло добре. 

На першій Рад обговорював нові забудови, я оперувала цифрами, які ми підготували зранку. Клієнт, для якого Рад пропонував землю, виглядав зацікавленим. Він взяв наші матеріали і таблиці, які ми роздрукували вдома, і сказав, що після перевірки буде готовий на позитивну відповідь. 

Коли зустріч закінчилась, ми з Радом пішли до машини. Нам треба було їхати до ТЦ десь за дві години за таймінгом.

— Максиме, підвези нас на приватний паркінг в ТЦ, — сказав Рад, якось хитро усміхаючись. — Той, що з перегородками. 

— Так, авжеж, зараз, — сказав водій.

Я була здивована, бо ми рідко заїжджали на подібні паркінги. А тут Рад прямо наголосив, куди і як треба стати.

Коли ми приїхали, Рад сказав водієві: 

— Ти вільний на півтори години. 

Той кивнув:

 — Добре, за півтори години сюди під’їду. 

— Ні, ти не зрозумів, — Рад похитав головою. — Іди прогуляйся. 

Я почервоніла, коли раптом зрозуміла, що хоче зробити Рад. От для чого йому були потрібні окремі відгороджені стінами паркомісця… Але ж лобове скло все одно не було перекрите стіною… 

 — Добре, — водій кивнув і вийшов з машини, залишивши нас на самоті. 

— Ти коли-небудь займалась цим в машині?... — запитав Рад пошепки, торкаючись губами мого вуха, а долонями торкаючись талії. 

— Ні, — усміхнулась я.

По тілу одразу пробігли зграї сирот. Він завжди так діяв на мене, я танула, як морозиво на сонці, від його дотиків і поцілунків.

— Значить, я буду першим… Люблю бути першим… — його губи ледь засмоктали мою шкіру і я затремтіла ще сильніше. — Кохаю тебе…

*** 

Думка, що нас от-от можуть застати на гарячому, зробила мої відчуття набагато сильнішими. Це було просто неймовірно, і я сказала про це Раду, а він поцілував мене в шию.

 — Давай підемо в торгівельний центр, поки водій не повернувся, — сказала я, відчуваючи, як кров приливає до щік. 

— Добре, — він усміхнувся. — Я проведу тебе, зайду до вбиральні, а потім піду на зустріч, — він простягнув мені свою картку. — Купи собі щось красиве, все, що тобі сподобається. Хочу тебе порадувати. Пароль — всі одиниці. Я не буду на звʼязку десь дві години, а потім сам наберу тебе…

***

Я не дуже хотіла тринькати гроші Рада, хоч він і казав ні в чому собі не відмовляти. Чомусь я подумала, що краще покажу йому ще раз все те, що мені сподобається, а він хай сам обере, що мені купити. Коли дві години вже майже завершились, я поглянула на його значок в телеграмі, але він все ще був не в мережі. Певно, мав ось-ось повернутись. Я вирішила зайти до вбиральні і ще раз привести себе в порядок.

От тільки коли я вийшла з вбиральні на першому поверсі, я відчула, як щось ніби вкололо мене в руку. Я обернулась і вже затуманеним поглядом побачила якогось темноволосого чоловіка з бородою, а потім все перед очима попливло остаточно і настала темрява…