35.

Все було як уві сні, мене переповнювала радість, в голові паморочилось… І вже зовсім неважливими здавалися ті страшилки про його попередніх помічниць. Я думала, що я особлива, в мене він закохався по-справжньому, і в нас все буде зовсім інакше…

Він притис мене до себе, проводячи руками по талії вниз, від чого по тілу пройшла хвиля тремтіння.

— Мішель… — прошепотів він мені в губи, і перейшов поцілунками на шию. 

— Мені так добре зараз, — прошепотіла я. Гладила його волосся, спину, плечі і не могла зупинитися…

— Буде ще краще, — він підхопив мене на руки під стегна так, щоб я обхопила його ногами, і поніс до сходів, продовжуючи вкривати шию поцілунками.

Я затамувала подих, було разом я страшно і хвилююче, і по тілу бігли мурашки від дотику до його тіла…

— Ти такий сильний, — я й не помітила, як перейшла на “ти”.

— Просто ти дуже легка, — він знову поцілував мене в губи, і якраз заніс мене до спальні.

Ще мить — і я опинилась на ліжку, А Радислав нависав наді мною зверху. Він важко дихав, його зіниці були розширені. 

Він подався вперед і знову поцілував мене, я відчувала вагу його тіла і це викликало в мене хвилювання. Але навіть думки про те, щоб зупинити його не було. Мені хотілося, щоб усе сталося прямо зараз, щоб я належала йому. Ніколи раніше я не відчувала нічого подібного…

***

Вранці, ледь розплющивши очі, я згадала усе, що відбулося вночі, і мені стало жарко. Я повернула голову і побачила, що Радислав не спить, в дивиться на мене, і ледь усміхається при цьому. 

— Ти давно прокинувся? — запитала я

— Ні, може, хвилин десять, — він потягнувся до мене і чмокнув мене в губи, притягаючи мене ще ближче до себе. — Ти така гарна уві сні… Хоча, не тільки уві сні. 

— Ти теж гарний, — я усміхнулась. — Найкращий у світі! 

Мені хотілося, щоб ця мить тривала якомога довше, це було відчуття повного блаженства, здійснення всього, про що я мріяла. Невже я так давно кохала його, просто боялася в цьому зізнатися — йому, а також самій собі… Я вірила, що з цього ранку для мене розпочинається новий етап у житті. 

— Нарешті ти звертаєшся до мене на "ти", — він чмокнув мене в носик. — Треба вставати, робота, на жаль, нікуди не поділась, — Радислав зітхнув. — Але я зроблю тобі вільний вечір, щоб ти могла поговорити з тим хлопцем. Ну, сказати йому те, про що ми говорили вчора.

— Добре, — згадавши про Андрія, я зітхнула. Розуміла, що ця розмова буде не простою, і все ж треба було це зробити. — Я все йому скажу, і тоді буду повністю твоя…

Серце забилося швидше, коли я промовила ці останні слова. 

— Моя, — він облизнув губи і усміхнувся. — Мені подобається, як це звучить, — додав мені на вухо. — І це взаємно. Я теж тільки твій, Мішель…

— І ми будемо жити довго і щасливо, — я торкнулася губами його губ. — А можна мені розповісти про тебе мамі?

— Ого, серйозний рівень… Ну, я не проти, ти можеш розповідати, що хочеш і кому хочеш, це ж твоє життя. 

— Просто якщо я порву з Андрієм, у неї можуть виникнути запитання, — наче вибачаючись промовила я. 

— Але я трохи переживаю, як вона сприйме те, що ти працюєш на мене і одночасно ми разом… Ну і те, що я старший, — його обличчя ледь напружилось. 

— Хіба вік має якесь значення? Важливо, що мені добре з тобою, — я хотіла сказати “що я кохаю тебе”, але не наважилася. Раптом він подумає, що я випереджаю події... і так уже огорошила його питанням про маму…

— Мені теж дуже добре з тобою, — він знову розслабився і усміхнувся. — Знаєш, що я подумав? — його погляд став лукавим. — Перед сніданком нам треба в душ… Теплий душ разом… — і Радислав знову подався до моїх губ. 

— Я тільки за, — відповіла я. Подумала, що мені увесь час хочеться торкатися його, дивитися на нього… Він немов зачарував мене, і мені це подобалося…

Ось і чергова глава!

 Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна) Також буду вдячна за сердечко книзі і коментарі!