32. Зустріч з Марією

Щойно я відбила виклик, до кімнати зазирнув Радислав і змусив мене мало не підстрибнути на місці.

— Ти не відповідала, я стукав до кімнати, — пояснив він. — В тебе все в порядку? Нам вже треба виїжджати.

— Я розмовляла по телефону з подругою, зараз вийду, — відповіла я, стараючись, щоб мій голос звучав невимушено. 

— Добре, тоді чекаю на тебе внизу, — він усміхнувся і прикрив за собою двері.

Я полегшено зітхнула і швидко знайшла свій піджак, після чого вийшла з кімнати і спустилась вниз…

***

На зустрічі нічого цікавого не відбувалось, все було, як зазвичай. Я так і не знайшла ніякого компромату на Радислава, нічого такого не побачила і не почула. З одного боку, це мене радувало, бо, що б я там не казала вголос, насправді Радислав дуже хвилював мене. Поруч із ним я почувалась не так, як поруч з іншими. Але я молила Бога, щоб сам Радислав ніколи про це не дізнався. Я не хотіла стати ще однією помічницею, яка зійде з розуму або загине… Не здивуюсь, якщо дізнаюсь, що і сестра мого аноніма, і наречена цього хлопця закохались в Рада. Він мав якусь магнетичну силу, пручатись якій навіть мені самій було важко. 

Коли ми вже приїхали додому, я швидко перевдягнулась і спустилась вниз, де мене зустрів Радислав. Він сидів на дивані у вітальні.

— Ти кудись йдеш? — запитав він, відриваючись від телефону і підіймаючи на мене очі.

— Так, домовилися зустрітися з подругою, — сказала я, не кліпнувши й оком. 

Він встав з дивану і підійшов до мене, продовжуючи пропалювати мене поглядом. Телефон вже сховав в кишеню, коли дійшов прямо до мене. 

— З подругою? —  перепитав, не відводячи погляду. — Не з тим хлопцем? Ти обіцяла, що не будеш з ним зустрічатися. Ти ж не обманула мене, правда? Ти не хочеш з ним зустрічатися? 

 — Так, я не буду з ним зустрічатися. Обіцяю, — я усміхнулась. 

— Добре, — він кивнув. — Подумай над тим, що я тобі казав вчора. Ти ж все зрозуміла тоді…  Я не буду тиснути на тебе і підганяти, але принаймні подумай про це, добре? 

 — Так, — я відчула, як моє серце завмирає в грудях від цього його погляду і м’якиого і водночас рішучого голосу. — Я подумаю…

Він усміхнувся і відсторонився від мене. Я навіть відчула якесь розчарування, коли це сталося. Але мені треба було дізнатись всю правду… Тому я мала поїхати до тієї дівчини в лікарню….

***

Коли я приїхала за вказаною адресою і увійшла у хол приватної клініки, то майже одразу побачила доглянутого молодого чоловіка явно не з бідних. Але вид у нього був втомлений. 

Він теж помітив мене і підвівся з дивану, на якому, певно, очікував на мене. 

— Маріє, це ви? — запитав він якось схвильовано. — Ви мене здивували… 

 — Так, це я, приємно познайомитись, — кивнула я. — А чим я вас здивувала?

— Ваша зовнішність… Якби я не знав, що ви однокласниця моєї Ксенії, я б подумав, що ви її сестра! — заявив він. І тут я пригадала, що казав мені як того звали з емейлів. Його сестра також була дуже схожа на мене. 

— А, ми дійсно були схожі і в дитинстві, нас часто приймали за сестричок, — я усміхнулась, хоча на душі було якось неспокійно. — Як почувається Ксеня?

— Періодами… — він зітхнув. — Інколи у неї період манії, тоді вона надто збуджена і може казати всяке-різне, — він зітхнув. — А інколи у неї період депресії чи чогось такого, і вона пасивна. Але я не люблю, коли вона пасивна, тоді здається, що вона ніби в трансі, таке враження, що це і не вона зовсім… 

 — Як шкода, а що кажуть лікарі? Чи є якийсь прогрес у її одужанні?

— Вони казали, що прогрес може бути за деякий час, але поки що його нема, — він опустив голову. — Я так сильно кохав її. Але тепер навіть не знаю, чи є ще в ній щось від тієї жінки, яку я кохав. Певно, я погана людина. 

 — Думаю, ви просто втомились і виснажились, — я торкнулася його руки. — Але це нормально. Вам потрібно трохи відпочити, а там,може, і Ксені стане легше.. А як це сталося, коли вона захворіла? Якби я знала, що вона в лікарні, то приїхаола б раніше…

Я подумала, хоч це було й не дуже добре з мого боку, що те, що Ксенія перебуває в такому сумному стані — мені на руку, вона не впізнає мене, але Дмитра це не здивує… Він подумає, що це просто провали в пам’яті Ксенії, і не запідозрить, що насправді я зовсім незнайома з його нареченою…

Ось і чергова глава!

 Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна) Також буду вдячна за сердечко книзі і коментарі!