23. Ніякого гіпнотичного впливу!

Мені захотілося сказати щось різке, щоб Радислав не ставився до мене, як до своєї власності. 

 — Якщо Андрій запропонує мені зустрічатися, то, можливо, я й погоджусь, — сказала я, дивлячись в очі своєму роботодавцю. — Але це ніяк не завадить моїй роботі, можете не хвилюватися про це. 

Я помітила, як він ледь стис губи і навіть долоні сховав, можливо, теж стис їх. Я знала, що так роблять люди, які намагаються стримати свій гнів. 

— Я скину тобі матеріали, перечитай, — він щось натис на компі, потім встав з дивану, взявши ноут в руки, і пішов до сходів. 

Я відчула ніби якусь радість через те, що змогла за себе постояти. І водночас  ніби глибоко в душі заховалося невдоволення. Невже Радислав мені подобався? Чомусь я зовсім не думала зараз про Андрія, всі мої думки були зайняті саме Радиславом і його реакцією на мої слова…

***

Вранці, тільки-но прокинувшись, одразу згадала про вчорашню ситуацію, і мені стало трохи соромно. Але нічого не поробиш, Радислав сам винен, не треба було втручатися в моє особисте життя!

Я встала, прийняла душ, одягнулася і пішла на кухню. Радислав був уже там, він робив каву і щось гортав в телефоні.  

— Доброго ранку, — привіталась я. 

— Доброго ранку, — відповів він, не поглянувши на мене. 

— Що приготувати на сніданок? — я вирішила вдавати, що вчорашньої сварки не було. 

— Мені все одно, — він забрав каву і сів з нею за стіл, продовжуючи втикати в телефон. 

 — Тоді я підсмажу яєчню з беконом, — я дістала з холодильника продукти і почала готувати яєчню. Потім поставила перед ним тарілку. — Смачного!

— Дякую, — він кивнув і взяв їжу. 

— На котру годину ми сьогодні йдемо на зустріч? — я не залишала його в спокої, чомусь мені було важливо помиритися з ним. 

— На другу, потім на пʼяту. Десь з сьомої можеш бути вільна, — він відпив кави і почав їсти. 

 — Дякую, — я усміхнулась. — Будь ласка, не ображайтесь на мене. 

— Я не твій хлопець, щоб мати право ображатись, — Радислав відпив ще кави і продовжив їсти. І все ж очевидно було, що він був не такий, як зазвичай. — Ввечері мене не буде. 

 — А куди ви поїдете? — запитала я. 

— Це не робоче питання, — він знизав плечима. — Поїду розважитись. 

 — Зрозуміло… — сказала я, почуваючись ні в сих, ні в тих. — Тоді мені теж можна провести вечір поза домом? Якщо я не буду вам потрібна…

— Так, можеш робити, що хочеш, — він кивнув. 

 — Добре, тоді я піду до себе, якщо я буду вам потрібна, кличте, — сказала я, підвелася і вийшла з кухні. Схоже, Радислав вирішив мене бойкотувати. Ну й хай, зрештою, я хотіла помиритися, він сам повівся так, що дав мені зрозуміти — це неможливо. Ну о’кей, я не буду більше напрошуватися і принижуватись перед ним….

Опинившись у своїй кімнаті, я піддалася миттєвому пориву, взяла телефон і набрала номер Андрія. Коли почула його голос, сказала:

 — Привіт, у мене сьогодні після сьомої вільний вечір, тож можна кудись сходити разом…

— О, клас, я тільки за, — з ентузіазмом сказав він. — Можна повечеряти десь, а потім зайти в клуб чи бар, як ти на таке дивишся?

 — Так, можна, — я подумала “сподіваюся, ми не зустрінемося там знову з Радиславом і його фіфою”.  

— Клас, тоді я оберу найкращі місця. О котрій тебе забрати? — запитав він. 

 — Давай о сьомій, я вийду за ворота, і ти мене підбереш, — я усміхнулась, хоч він і не міг мене зараз бачити. 

— Домовились, тоді до сьомої, дуже чекаю на зустріч. 

 — Я теж буду чекати…

Подумала, що назло Радиславу почну зустрічатися з Андрієм, і тоді він не зможе більше мати на мене такий гіпнотичний вплив, як до сьогодні…

Ось і чергова глава!

 Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна) Також буду вдячна за сердечко книзі і коментарі!