21. Він усе ж мене побачив...

Він усе ж мене побачив… Мені нічого не залишалося, як відкрити чат і прочитати повідомлення. 

"Привіт. Я прийшов з Тетяною, щоб вона злила мені дані на свого шефа." 

“Привіт, і як, вийшло щось дізнатися?” — відповіла я. 

"Ну, зустріч тільки почалась. Сподіваюсь, в мене вийде щось дізнатися. А ти… З ким прийшла? Хіба не казала, що поїдеш до мами?"

"Пробач, що запитую", — додав він другим повідомленням. — "Можеш не відповідати, якщо не хочеш." 

“Я мала зустріти мамину подругу, а Андрій — її син,” — відповіла я. 

— Все в порядку? — запитав Андрій, відволікаючи мене від мобільного.

— Так, шеф мені написав, — я усміхнулась. 

Відчувала незручність від цієї ситуації, але вирішила триматися невимушено, наче нічого незвичайного не сталося. 

— Зрозуміло, — він кивнув. — Значить, він теж помітив тебе. Ну, нічого такого ж не відбулось, у тебе вихідний, так? Можеш робити, що хочеш. 

 — Авжеж, — я кивнула. — Нічого особливого не сталося…

Але коли його мама вже повернулась і ми ще трішки посиділи, я запропонувала поїхати додому, бо ж ми збиралися ще до мами в лікарню. 

— Я така рада, що ви з Андрієм знайшли спільну мову, — сказала тітка Римма, дивлячись на нас.

— Так, Мішель дуже цікава особистість, — кивнув Андрій. — Ну, я тоді викликаю таксі і поїдемо. 

Я поглянула на Радислава, але він розмовляв зі своєю супутницею і не дивився в наш бік.

 — Добре, поїхали…

***

Ми побували в мами в лікарні, вона була дуже рада побачити подругу, і теж раділа, що ми з Андрієм порозумілися. А потім відвезли тітку Римму до квартири, вона сказала, що хоче відпочити. А ми з Андрієм, як і домовлялися, пішли в кіно. 

Фільм був дуже цікавий, ми подивилися його з задоволенням. Але коли вже був майже фінал, мій телефон знову сповістив про нове повідомлення. Поглянувши на екран, я побачила, що мені знову пише Радислав.

"Привіт. Вибач, якщо відволікаю. Я хотів запитати, чи ти будеш повертатись сьогодні? Призначили на ранок одну зустріч, я думав, що ми мали б встигнути її обговорити. Ну, це по можливості." 

“Привіт, так, я приїду десь за годину”, — відповіла я, прикинувши, скільки часу мені буде потрібно, щоб дістатися до його будинку після завершення кіносеансу. 

"Добре, тоді чекатиму, дякую", — відповів він.

— Що, знову шеф пише? — запитав Андрій, поглянувши на мене.

— Ага, завтра в нього якась зустріч, тож маю зараз повертатися, щоб підготуватись до неї, — сказала я. 

— Погано, що навіть в твій вихідний ти маєш отак зриватися, — він зітхнув. — Певно, він зовсім не дає тобі відпочивати.

— Ну, він досить вимогливий, але й оплачує мою роботу добре, я не почуваюся якоюсь дуже загнобленою, — я усміхнулась.  — Та й вихідний уже практично закінчився… Візьму зараз таксі і поїду до будинку роботодавця. 

— І все ж є плюси, коли працюєш не вдома у роботодавця. Тоді ніч точно твоя особиста. Щодо таксі, я все ж довезу тебе на ньому, проїдемось разом, якщо ти не проти. Вже пізно, мало який там той таксист попадеться.

 — Добре, буду вдячна, якщо складеш мені компанію. Потім той же таксист тебе хай до нашої квартири відвезе…

— Так, я так і зроблю, — Андрій кивнув. — Я хотів їхати на машині сюди, але мама не любить їхати на машині на великі відстані, — він зітхнув. — Довелось їхати на потязі.

 — Так. з мамами інколи важкувато, — я усміхнулась. — Але все одно ми маємо бути щасливими, що вони в нас є…

— Вибач ще раз за її поведінку сьогодні, мені дуже шкода, — сказав він, коли машина підʼїхала до нас. — Зараз… — він швидко відчинив переді мною дверцята. 

 — Дякую, — я сіла в машину і потім, коли він теж сів поруч, торкнулася його руки.  — А за маму не хвилюйся, я не ображаюсь, розумію, що і їм з нами непросто. Я, наприклад, навіть не уявляю, як це — мати дитину і відповідати за неї, за її комфорт і безпеку, вдень і вночі, без вихідних…

***

Коли таксі під’їхало до будинку Радислава, Андрій знову вийшов перший і відчинив переді мною дверцята. 

 — Дякую за чудовий вечір, — сказала я. 

— І тобі дякую, — він усміхнувся і раптом подався вперед, торкаючись своїми губами кутика моїх губ… 

***

Ось і чергова глава!

 Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна) Також буду вдячна за сердечко книзі і коментарі!