11. Таємна кімната

У тому листі, на жаль, не було якоїсь конкретики, лише погрози на ім’я Радислава. Але це була якась зачіпка, тож я зі своєї особистої пошти написала тому чоловіку:

“Добрий день, я хотіла б з вами поговорити про Радислава Коваля, ви знайомі з ним? Моголи б детальніше розповісти, про яке вбивство йшлося у вашому до нього листі? Буду дуже вдячна, якщо напишете мені, це важливо для мене.”

У інших листах нічого такого загадкового чи важливого я не побачила. 

Про всяк випадок повиписувала ту інформацію, яка здалася мені важливою, а різну рекламу перекинула в спам. Щодо цього листа я не знала, що робити, і коли Радислав зайшов до кабінету, простягнула йому аркуш зі своїми записами:

— Ось, на ці листи потрібно дати відповідь. І ще є один, незрозумілий, я не знаю, що з ним робити…

— Який? — він нахилився до мого компʼютера, який був відкритий саме на вкладці пошти. Я знову відчула аромат його парфуму і чомусь моє серце швидше забилося в грудях. 

 — Ось цей, про якесь вбивство, мені здається, відправник або щось наплутав, або він психічно хворий, — я поглянула на Радислава, очікуючи, як він відреагує на це послання.  

— Ще й навіть толком не підписався, — Радислав знизав плечима. — Ну, у мене багато недоброзичливців і заздрісників. Можливо, він один з них. Не звертай уваги. 

 — Добре, тоді кидаю цей лист у спам, — кивнула я.  — Які ще будуть доручення для мене?

— Так, ми сьогодні поїдемо на зустрічі, памʼятаєш? Просто вдягнись по-діловому. Сьогодні ти будеш тільки слухати…

 — Пам’ятаю, добре, — я усміхнулась… 

***

Обидві зустрічі пройшли добре, але вони були суто діловими, і нічого підозрілого я не дізналась. З одного боку, це й добре, а з іншого, у мене все одно залишалося відчуття, що щось тут не так, я  очікувала, чи відповість мені той невідомий адресат з електронною поштою, яка скидалась на якийсь набір літер, але відповіді так і не було. Можливо, то справді був якийсь псих?

І ніякої таємниці у мого роботодавця не було? Тоді я просто відповім тим журналістам, що вони помилялися. Але треба про всяк випадок почекати ще кілька днів, можливо, я все ж побачу щось підозріле…

Увечері я довго не могла заснути. Зрештою піднялася з ліжка і вирішила сходити на кухню випити води. Та коли проходила по першому поверху, раптом почула якусь музику. Мені здалося, що хтось грає на фортепіано. Але я не бачила в будинку цього інструменту. Може, це Радислав слухає музику на програвачі? Але було таке враження, що звуки музики долинали прямо зі стіни, а не з якоїсь кімнати. 

Я вже злякалась. що у мене галюцинації, пройшла на кухню, дістала воду з холодильника, і вже зібралася підіймсатися сходами нагору, але ще вирішила зазирнути під сходи. Там була ніби невелика шафа, в яких зазвичай тримають засоби для прибирання. Я штовхнула дверцята цієї шафи і раптом побачила, що в ній немає задньої стінки, а замість неї — якісь  невеликі двері. Не гаючи часу, я обережно повернула ручку,  двері ледь прочинилися і в щілину, що утворилась, яі побачила освітлену кімнату, з якої й долинала музика. Мені було видно фортепіано, за яким сидів Радислав, руки якого бігали по клавішах…

Я мимоволі заслухалась, музика була дуже красива, і виконання майстерне. Але раптом Радислав озирнувся…

***

гортай далі, там продовження ------------>