9. Згода?

Я одразу підхопилася з місця і стала збирати розсипані речі. 

— Давай допоможу, — він теж нахилився разом зі мною, присів навпочіпки, і як на зло, підняв саме флешку.

Я пробурмотіла:

 — Дякую. Вибачте, я така незграбна… — і вихопила флешку з його руки. 

— Певно, ти втомилась сьогодні, — він продовжив підбирати мої речі і подавати мені. — Сьогодні більше ніяких доручень, відпочинь.

— А завтра, які плани на завтра? — я вдала діловитість, радіючи, що він нічого не сказав про флешку. 

— Завтра у нас буде дві ділові зустрічі, ти підеш зі мною. Одна буде в обід і не така важлива, інша ввечері. Будеш поступово вникати в мою роботу, щоб краще все розуміти. 

 — Зрозуміло, дякую вам, тоді я піду до себе…

— Так, — він кивнув. — До завтра, якщо що — я десь до опівночі буду в підвалі, це мінус перший поверх. 

“Цікаво, чому саме в підвалі?” — задалася я питанням. А потім подумала,що може, в нього там якийсь тренажерний зал, чи більярдна, чи ще мало які причуди можуть собі дозволити такі багаті люди…

Тому я пішла до своєї кімнати, перевдягнулася в домашнє і , всівшись на ліжко, вставила флешку у свій ноутбук, одягнула навушники і стала дивитися запис. 

На екрані з’явилася та сама дівчина, яка тоді підійшла до мене.

“Ми з медіа, — сказала вона. — Займаємось журналістським розслідуванням махінацій, в яких задіяний ваш роботодавець. Поліція нічого не хоче робити, у нього там все куплене. Але ми не можемо це так залишити, ми за справедливість. Ми дізнались про вас більше і знаємо, що ви теж за справедливість. Тому ми хотіли запропонувати вам співпрацю. Якщо наше розслідування буде вдалим, його можна буде оприлюднити і тоді поліція не зможе заплющувати очі і бути бездіяльними, як зараз. Суспільство змусить їх щось зробити. Ми розуміємо, що ви не шпигунка, чи щось таке, тому пропонуємо наступне: ви захистите інших людей, можливо, навіть всю країну, але тільки якщо дійсно щось дізнаєтесь. А якщо ні — навпаки підтвердите, що він все ж не винний. І так, і так ви зробите хорошу справу."

Потім на екрані з’явилася адреса електронної пошти з припискою “Якщо ви згодні співпрацювати з нами. напишіть на цю пошту, і отримаєте інструкції, як діяти далі. Якщо ви не згодні, то просто не відповідайте, а флешку знищіть.”

Я якусь мить збиралася з думками, не знала, що це може значити. Я не хотіла влазити в якісь розслідування, які можуть бути небезпечними. До того ж особисто мені Радислав нічого поганого не зробив. Тож я вирішила відмовитись. Але потім моя цікавість переважила. До того ж, вони самі сказали, що якщо мій роботодавець не винний, своїм розслідуванням я зніму з нього підозри.

Я набрала потрібну електронну адресу і написала:

“Я згодна з вами співпрацювати, але за умови, що мені не потрібно буде робити нічого протизаконного.”

Вони не відповіли одразу, це було логічно, все ж, це була електронна пошта. 

Але коли вже лягала спати після того, як погортала тікток, побачила, що мені прийшло нове повідомлення.

Я одразу відкрила його:

"Шпигунство в будь-якому вигляді — це вже незаконно. А саме це нам від вас потрібно. Але заради вищої мети. Та тільки вам вирішувати, чи йти на це, Мішель. Ми не будемо від вас нічого приховувати. Ви можете подумати, скільки вам треба часу. Можете відмовитись. Робіть так, як вважаєте за потрібне."

“В чому саме звинувачують Радислава? — відповіла я. — Ви сказали, що не будете нічого приховувати, тож, якщо я буду знати всі деталі, я зрозумію, погоджуватися мені чи краще залишитись осторонь.” 

Цього разу відповідь також прийшла майже одразу. Я тільки-тільки встигла вийти з пошти, як пискнуло нове повідомлення, і я з затамуванням подиху його відкрила…

***

гортай далі, там продовження ------------>