8. Масаж

Коли я побачила, як вітрина зі смаколиками, яка була якраз за нашим столиком, раптом розбилась і з неї полетіло скло, я зрозуміла, що це було не шампанське. Це був постріл. 

Мене притис своїм тілом Радислав. Його подих був на моїх губах, а його тіло… Я відчувала хвилювання, і навіть страх відійшов на другий план.

— Це в нас стріляли? — прошепотіла я. 

Навколо почала бігати охорона ресторану, а ще люди Радислава, яких я бачила на відкритті будівництва.

— Схоже, що так, — він зазирнув мені в очі і трохи відсторонився. — Злякалась? 

— Я не встигла нічого зрозуміти, — сказала я.  — Ви так швидко зреагували… Дякую…

Серце все ще билось дуже часто, але я була впевнена, що воно так билось не через постріл. 

— Добре, що ти в порядку, — Радислав таки встав з мене і сів навпочіпки, подаючи мені руку.

Охоронці остаточно оточили нас після того, як позакривали всі фіранки в залі. Далі нас швидко вивели до машини і відвезли додому. 

Щойно ми зайшли до будинку, зняли верхній одяг і пройшли до вітальні, Радислав одразу скинув піджак і почав розвʼязувати краватку. 

Чомусь мій погляд ковзнув до його шиї і трохи нижче. Він якраз розстібав перші гудзики на сорочці і тепер виглядав не з голочки, як зазвичай, але від того він здавався мені ще більш привабливим. але разом з тим якимось небезпечним. Сама не знаю, чому на гадку прийшло саме це слово…

— Після такого викиду адреналіну треба скидати напругу, — він стягнув краватку остаточно і кинув її на крісло, дивлячись при цьому мені в очі.

Ще за мить він почав рухатись в мій бік. Серце забухало в грудях ще швидше. 

Мені здавалось, що зараз у мене набагато більший викид адреналіну, ніж під час того пострілу.

Коли він підійшов до мене практично впритул і я буквально фізично відчула жар його тіла навіть не торкаючись до нього, він ледь облизнув губи:

— Знаєш, як саме я люблю скидати напругу?

— Ні, — ледве виговорила я. 

— В таких випадках… — він торкнувся долонею моєї шиї там, де вона переходить в плече. — Дуже допомагає дещо конкретне, — він ледь зімʼяв шкіру під пальцями і моїм тілом пішли сироти. 

—  Я не… — почала я, але тут же й замовкла. 

— Заплющ очі, — скомандував Радислав так само тихо. 

Я послухалась його, всі відчуття загострилися по максимуму, почувалася натягнутою струною, яка от-от порветься…

Він торкнувся пальцями гудзика на моїй сорочці. Я вже хотіла заперечити, коли він приклав палець мені до губ. 

Я закусила губу і видихнула. Треба було зупинити його, але серце билось так швидко, в голові так все змішалось і плуталось, що я навіть слова не могла сказати.

Ще за мить відчула, що його палець зник. А потім він розстібнув гудзик, але тільки один. 

Я знову шумно видихнула. Тіло починало тремтіти, хоча він ще нічого толком не зробив.

Його тепло теж зникло, але одразу зʼявилось знов, за моєю спиною. В цю мить він приспустив мою блузу з плечей і оголив шкіру. Коли я відчула подих на моїй шиї, то вже точно мала зупинити його. 

Але я так і завмерла. Може, це були наслідки того пострілу, а може, причина була в іншому, але я не могла поворухнутися. 

Якщо це станеться, я точно піду з цієї роботи…

Але замість того, щоб поцілувати мене, він раптом почав масувати мені плечі, як ні в чому не бувало. 

— Зараз тобі стане краще, — сказав він неголосно.

Я відчула, що моє тіло дійсно розслабляється, ніби з пліч упав якийсь тягар. Його руки торкалися моїх плечей так ніжно і водночас сильно. Але також відчула і розчарування через те, що він не поцілував мене…

Коли він легенько натис на якусь точку на плечі, то раптом з руки аж впала сумочка… Її вміст розсипався по підлозі і мені в очі одразу кинулась флешка, яку мені дали на відкритті… Чорт, якщо він її перевірить… 

***

гортай далі, там продовження ------------>