4. Здивування

Йому дзвонив мер. Отак просто. Я впізнала його по фото, а підписаний він був просто "Саша". 

Мій наймач, імені якого я до сих пір так і не знала, приклав телефон до вуха. 

Я  здивувалася, що він на короткій нозі з очільником міста.Все ж, мій роботодавець не така проста людина, якою він хоче здаватися…

— Так, Сашо, я памʼятаю, авжеж, прийду. У нас вийшла дуже хороша угода, я теж задоволений і не пропущу відкриття, — він ледь усміхнувся.

І ніби відчув, що я слухаю, бо поглянув прямо на мене і наші погляди зустрілись.

Я одразу відвела погляд, прикинувшись, що розглядаю картину, яка висіла на стіні.  

— Тоді до зустрічі завтра, — він завершив розмову і знову поглянув на мене. — Що ж, схоже, для тебе є перше завдання, Мішель. Треба підготувати мені промову на укладання фундаменту нового ТЦ. Це буде вже завтра, зможеш щось написати? Не надто пафосне і коротке, на пару хвилин максимум. 

  — Спробую, — я кивнула. — У вас будуть якісь побажання щодо змісту промови, чи писати на мій розсуд?

— Це мають бути привітання і побажання успіху, коротко і по суті. Подивись мої попередні промови, гляну, чи вийде в тебе зробити нову в моєму стилі. Але це вже після стейку. Давай спочатку пообідаємо…

***

От тільки щойно ми поїли і мій роботодавець відвів мене до лоджиї, на якій був стіл з моїм новим робочим ноутбуком, я зрозуміла, що я ж навіть не знаю імені мого роботодавця…

Як я маю дивитись його попередні промови? Піти запитати його? Але це буде дивно… Може, запитати працівницю з центру зайнятості, яка дала мені цю вакансію? Я подумала, що це хороший варіант, але коли подзвонила на той номер, мені відповів інший голос, а імені тієї працівниці я не памʼятала. 

Значить, це був не варіант. Але що мені тоді робити? Я не можу видати, що не знаю його прізвища, тільки імʼя, все ж, цього мало…

Я озирнулась. Мій роботодавець теж сидів в цій кімнаті. Це була дуже простора вітальня "open space". Він сидів на дивані і щось гортав в телефоні, поки я сиділа з ноутом. 

Згадала, що в гуглі є пошук за фото. Сфотографувати його і загуглити? 

Я почервоніла від цієї думки. 

Така відстань надто велика. Я не була впевнена, що в мене вийде, але все ж, поки Радислав зосередився на своєму мобільному, навела на нього камеру і зробила знімок. У мене аж долоні спітніли, коли я опустила телефон і тут він підвів очі і поглянув на мене. Бачив, що я зробила, чи ні?

Він встав з дивану, сховавши мобільний в кишеню, і пішов в мій бік, дивлячись мені в очі.

Я відчула, що червонію, пальці стиснули телефон, немов я боялася, що він зараз його відбере. 

Він підійшов ближче і поглянув на мою руку з мобільним. 

Моє серце впало в пʼяти. Він точно помітив… Я замружилась і вигукнула:

— Я просто хотіла знайти ваші промови, і мені незручно було питати, яке у вас прізвище!

— Точно, я ж спілкувався інкогніто з центром зайнятості, — згадав він. — Радислав Коваль. У нас мало часу, чекаю на текст промови якнайшвидше…

***

Я вже закінчувала текст, коли мій телефон задзвонив. Радислав відійшов на кухню, щоб приготувати кави, тож я вирішила, що можу швидко прийняти дзвінок від подружки. Скажу, що я тепер працюю вдень, і що буду передзвонювати ввечері.

— Алло, привіт, Ліно, я зараз влаштувалася на нову роботу, то ми можемо вільно поговорити ввечері…

— Привіт, зрозуміло… Але завтра субота, в тебе ж вихідний? Завтра відкриття забудови на території парку історичної памʼятки, багатії якось домовились про все, тримали все в секреті до останнього і тільки сьогодні розіслали запрошення! Не хочуть шуму в мережах, але вся наша компанія йде на мітинг! Ти ж з нами, як завжди? 

Для мене питання громадянської позиції завжди було важливим, я ходила на різні такі заходи, боролася за справделивість. Тож не задумуючись, сказала:

 — Звичайно. піду, кажи адресу і час. 

Коли вона назвала мені адресу і час, я спочатку подумала, що щось не так зрозуміла. Ні, ну час однаковий, але ж це не може бути одна подія?...

Я встала з-за столу і пішла до Радислава. Щойно він побачив мене, я швидко затараторила:

— Скажіть, будь ласка, а де саме буде споруджуватися цей торгівельний центр, за якою адресою?

— На набережній, територія центрального парку, а що?...

Я вражено подумала, що це саме той парк, який збиралися відвойовувати у забудовників мої друзі…

***

гортай далі, там продовження ------------>