Глава 7: «Щастя?»

І доки політичні баталії  в країні то загострювались, то ненадовго втихали, звичайне буденне життя простих людей не зазнавало суттєвих змін. Акції на підтримку тих чи інших політичних сил відбувались майже по всій країні. Найбільш відома – «Кучму – геть!». Активісти вимагали змін у вищому керівництві держави, припинення утисків ЗМІ та боротьбу із корупцією. Боротьба за електорат посилювалась. Методи політтехнологів, направлені на здобуття прихильності народу та дискредитації опонентів були різноманітними та призвели до фактичного розколу України на два протилежних табори – помаранчевий та біло-блакитний.

Проте значна частина населення через свою політичну незрілість майже або зовсім не цікавились життям суспільства. Такі люди нагадували перекотиполе – куди подує вітер, туди й вони рухаються, приймаючи погляди та думки інших за свої. Такими людьми дуже легко маніпулювати та за допомогою елементарних прийомів популізму, а іноді достатньо лише пакета з гречкою та красивого поліетиленового пакета. Новини, просякнуті їдкою пропагандою, ще більше підливали у вогонь протистояння сходу та заходу.

Серед 26 кандидатів на посаду Президента України, найбільшу кількість прихильників мали двоє – на той час чинний прем'єр-міністр і голова уряду Віктор Янукович і лідер опозиції Віктор Ющенко. Віктор Янукович був прем'єр-міністром з 2002р., користувався всебічною підтримкою Леоніда Кучми, який конче прагнув зберегти владу в своїх руках, російського уряду та безпосередньо президента рф владіміра путіна. Натомість Віктор Ющенко був зображений як більш прозахідний політик, якого підтримували Європейський Союз і США.

Микита не приділяв ніякої уваги політичним перепотіям. Хлопець був по вуха закоханий у молоду інженерку цеху Ольгу Сергіївну, а вона відповідала взаємними почуттями. Стосунки були серйозними та розвивались доволі швидко. Обоє вже почали замислюватись щоб жити разом. В колективі Микиту вже спонукали до якомога швидшого весілля; колеги не втрачали можливості пожартувати з цього приводу. Але Микита та Ольга поки не наважувались на те щоб їхні стосунки вийшли на черговий етап.

Микита мав не високу зарплату в порівнянні з тими хто виконував найважчу роботу на заводі, проте на життя та трохи відкласти вистачало. Зібравши певну суму грошей, на Новий рік він подарував батькам мобільні телефони популярної на той час фірми Siemens. Це були невеликого розміру мобільні телефони (як дві пачки сірників), що мали маленький чорно-білий екран, потужну батарею, що забезпечувала роботу апарату близько тижня, стильний дизайн, зручно лягав у долоню та відрізнявся високою надійністю.

Микита також придбав мобільний телефон і для себе, але значно кращий за параметрами. Це був телефон тієї ж фірми, що вважався одним із перших у світі з кольоровим дисплеєм – Siemens С60. Ці телефони ще не мали відеокамер та були призначені лише для спілкування.

Микита навчав батьків як користуватись телефонами, бо сам дуже швидко все опанував. Ігри на телефоні (змійка, будівельник) затягували так що й не помічав як пролітає час. Рахунок поповнювали за допомогою пластикових карточок-ваучерів на суму 5, 10, 20 та 50 гривень, що продавались у спеціальних кіосках. На цій картці треба було стерти захисне покриття, за яким приховувався 16-и значний код. Цей унікальний код у поєднанні зі спеціальною комбінацією треба було ввести на телефоні та натиснути кнопку виклику. Після цього гроші зараховувались на рахунок. Ці ваучери продавались із націнкою 1-3 гривні.

Батьки з насторогою сприйняли це «диво» технологій, тому одразу ж сказали що поповнювати рахунок самостійно не будуть. Тарифи на дзвінки та СМС-повідомлення були, м’яко кажучи, не дешевими. У мобільного оператора була пропозиція «улюблений номер», на який можна було дзвонити значно дешевше – 29 копійок за з’єднання та 1 гривня за 10 хвилин розмови. Микита обрав номер коханої дівчини щоб можна було годинами з нею розмовляти, перериваючись кожні 10 хвилин та розпочинаючи заново розмову, бо після 10-ї хвилини.

Батьки Ольги, звичайно ж, були не бідними, та й дівчина сама заробляла на хліб, тому мала більш дорогий телефон Motorola C350. Телефон надавав користувачеві право виходу до інтернету, прослуховування поліфонії та можливість грати в найкрутіші на той час ігри. Микита подарував коханій на свята доволі крутий SD-плеєр та купу різноманітних дисків з популярними піснями.

Вдома та на прогулянці Ольга та Микита полюбляли разом слухати музику через навушники. Один навушник – у нього, інший – у неї. Два тоненьких чорних проводка поєднують два закоханих серця за допомогою спільної музики. Дійсно, вони були чудовою парою та у майбутньому, мабуть, створять сім’ю.  

Промайнула весна, літо, розпочалась осінь. В народі говорять що осінь – це не тільки пора жнив, а й пора весіль. Ольга неодноразово натякала коханому на це, але Микита поки не був готовий до такого відповідального кроку. Дівчина відчувала що все одно скоро дотисне Микиту, і все йшло до того.

Життя на заводі йшло за своєю течією. Кожного дня одне й те ж: робочі зміни, перерви, вихідні, шум, спека, димові гази, постійні поломки і т.д. Кожен новий день нічим особливим не відрізнявся від попередніх. Але дискусії на тему майбутніх виборів Президента України не вщухали ніколи. Начальство час від часу у м’якій формі промивало мізки підлеглим.

31 жовтня пройшов перший тур виборів, за результатами якого абсолютно прогнозовано до наступного туру вийшли два кандидати. Наступний тур відбувся 21 листопада. Підрахунок голосів тривав довго та супроводжувався низкою скандалів і порушень. Напруга в суспільстві зростала. Після оголошення переможцем Віктора Януковича Помаранчева революція вибухнула хвилею народних протестів. У Києві сотні тисяч людей вийшли на Майдан щоб відстояти свій вибір та зробити другий після отримання незалежності крок від московської імперії.