"Полювання на тінь"
Розділ 48. Тиша після грому
Повітря було густе від диму й попелу. Коли двері вибухнули полум’ям, Ніколь інстинктивно прикрила обличчя рукою і ступила вперед — у світ, де нарешті стихли крики, постріли, сирени.
За її спиною горів будинок, що став пасткою, полем бою, могилою для темряви, яка занадто довго переслідувала її.
Вона йшла повільно, кожен крок лунав порожнім відлунням у серці. Одяг порваний, кров на долонях — не знати, чия. Волосся злиплося від поту й пилу, але очі… Очі дивилися вперед — не у вогонь, а в життя.
— Ніколь! — почулося здалеку.
Голос, якого вона боялася не почути.
Вона обернулася.
Алекс стояв серед уламків, поранений, але живий. Його силует, обрамлений полум’ям, був схожий на диво — на доказ, що навіть у найтемнішій ночі може лишитися світло.
Вона кинулася до нього, і він упав на коліна, зустрівши її в обіймах.
Ні слова, ні пояснень — лише подихи, тремтіння, розуміння, що вони пройшли через пекло разом.
Навколо ще диміли стіни, хтось кричав у рації, але для них усе стихло.
Вона сховала обличчя в його шию, відчуваючи запах диму, поту і життя.
— Все… — прошепотіла вона. — Все скінчилося.
Алекс притиснув її сильніше.
— Ні, — відповів тихо. — Тільки починається.
І коли за спиною впав дах, розсипаючись іскрами в ніч, вони стояли посеред руїн — двоє людей, які вийшли з темряви.
Тиша після грому.
Їхня нова тиша.
#349 в Детектив/Трилер
#104 в Трилер
Відредаговано: 20.10.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
